І́гор Анато́лійович Завірю́хін, позивний «Дід» (нар. 3 січня 1957 — 30 січня 2015, Рідкодуб, Донецька область) — радянський і український військовик, розвідник, інструктор Збройних сил України, майор у відставці, доброволець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до жовтня 2014 — 25-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь»), загинув у бою у війні на сході України.
| Ігор Анатолійович Завірюхін | |
|---|---|
| Майор | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 3 січня 1957 Запоріжжя |
| Смерть | 30 січня 2015 (58 років) Рідкодуб, Донецька область (вибух міни) |
| Псевдо | «Дід» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2015 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Збройні сили |
| Формування | 25-й ОМПБ «Київська Русь» |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Після закінчення школи Ігор Завірюхін вступив до Рязанського командного військового училища. Брав участь у військових діях у Грузії, Афганістані, Закавказзі. 1991 року вийшов на пенсію. З 1980-х проживав у місті Бровари. Після виходу на пенсію займався приватним охоронно-детективним бізнесом, був директорам ТОВ «Альянс-Альфа». Після п'ятдесяти почав глибоко вивчати філософію та світові релігії.
За даними бойового побратима Іси Курмагамедова, у 1979 році вони разом із Ігорем Завірюхіним служили у радянській бригаді спецпризначення у Грузії.
Зі слів доньки, Ігор Завірюхін працював в охоронній фірмі. Одночасно тренував молодь у Броварах і Великій Димерці, давав уроки з єдиноборств і тактики бою.
З початком бойових дій на сході України їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС, сам партизанив під Слов'янськом. Потім залишився на добровольчих засадах у 25-му батальйоні територіальної оборони Київської області «Київська Русь», як боєць та інструктор, навчав молодих розвідників. Офіційно зарахований до 25-го батальйону у вересні 2014 року на посаду офіцера по зв'язках з громадськістю.
Загибель ред.
У грудні 2014 року Ігоря та його бойових товаришів відправили додому на ротацію, а вже в січні терміново викликали до зони проведення АТО на дебальцівський фронт. Їх відправили у Нікішине, де вони мали замінити бійців зі 128-ї бригади, але там вже були війська противника. Командування наказало відходити на Рідкодуб, але й там вже були бої. 30 січня 2015 року в одному з дворів Рідкодуба Ігор Завірюхін від вибуху міни був поранений осколком у голову та загинув на місці. Тіло бійця вдалося вивезти з поля бою лише через місяць, після переговорів. Передача відбулася під Горлівкою. За умовами терористів, від української сторони був тільки один парламентар — ветеран-«афганець» Іса Курмагамедов.
28 лютого 2015 року тіло загиблого Ігоря Завірюхіна привезли до Київської області. Цього дня з ним попрощались у Броварах і поховали у селі Велика Димерка.
15 червня 2022 року на війні загинув його син Михайло Завірюхін.
Вшанування ред.
25 грудня 2015 року указом Президента України посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня — «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі».
25 грудня 2015 року на честь загиблого бійця назвали вулицю Ігоря Завірюхіна у Броварах.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня.
Примітки ред.
- ↑ Переговірники говорять про сотні загиблих у Дебальцевському оточенні [ 5 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. Подробности. Інтер. 25.02.2015
- ↑ Герої не вмирають[недоступне посилання]. Час Київщини. 17.03.2015
- ↑ Під Києвом попрощалися з офіцером батальйону «Київська Русь» [ 16 червня 2016 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 28.02.2015
- Поіменний список безповоротних втрат військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули під час бойових дій в АТО за період з 13 квітня 2014 року по 03 серпня 2015 року [ 30 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Міністерство оборони України
- Вічна слава! Броварчани провели в останню путь трьох Героїв [ 19 лютого 2016 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 02.03.2015
- Бровари попрощалися із трьома Героями — воїнами АТО [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Тиждень Бровари. 28.02.2015
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2022. Процитовано 23 серпня 2022.
- Указ Президента України № 722/2015 Про відзначення державними нагородами України [ 30 березня 2016 у Wayback Machine.]. Президент України. 25.12.2015
- Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари [1] [ 2016-01-25 у Wayback Machine.], [2] [ 27 січня 2016 у Wayback Machine.]. Рішення Броварської міської ради № 52-04-07 від 25.12.2015. Оприлюднене 28.12.2015
- . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 30 січня на YouTube
Джерела ред.
- Завірюхін Ігор Анатолійович («Дід») [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.]. Книга пам'яті загиблих.
- Пам'ятаємо воїнів, що загинули за Україну. Історія Ігоря Завірюхіна [ 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. «At Brovary». 11.04.2016.
- Ігор Завірюхін. Майор ГРУ СССР. Facebook. Євген Карась. 03.10.2015.
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |