Завальнюк Анатолій Федорович (28. 04. 1942, с. Клинини, нині Хмельницька обл.) – музикознавець, фольклорист, педагог. кандидат мистецтвознавства (1983), професор (2003), член НСКУ (1984).
Закінчив Львівську консерваторію (1967; викладачі - В. Воєводін, В. Гошовський), аспірантуру при ІМФЕ АН УРСР (Київ, 1983; науковий керівник - М. Гордійчук). Від 1967 працює у Вінницькмоу педагогічному університеті: від 1989 – завідувач кафедри теорії, історії музики та гри на музичних інструментах, від 1998 – декан музично-педагогічного факультету.
Збирає і досліджує фольклор Поділля, записав понад 1000 народних пісень. Автор музикознавчих праць, присвячених творчості М. Леонтовича, К. Стеценка, П. Ніщинського та інших композиторів. На основі зібраних матеріалів 1977 створив Меморіальний музей М. Леонтовича у с. Марківка Теплицького району Вінницької області. 12 лютого 2018 року презентував свою книгу "Повне зібрання хорової та педагогічної спадщини [ 23 лютого 2019 у Wayback Machine.] Миколи Леонтовича". У 2019 році Анатолій Федорович отримав орден "ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ".
Основні наукові праці ред.
- Традиційні літні обрядові пісні // Музика. 1979. № 5;
- Деякі риси східнослов’янської спільності в українських піснях літнього сонцестояння // Там само. 1982. № 1;
- Народні пісні Поділля – невичерпні скарби культури українського народу // Тези доп. 16-ї Вінн. обл. істор.-краєзнав. конф. В., 1997;
- Пісня – духовна скарбниця народу. К., 2003;
- Микола Леонтович. Листи, документи, духовні твори. В., 2007;
- Українські літні обряди та пісні: Навч. посіб. В., 2008.
- Повне зібрання хорової та педагогічної спадщини Миколи Леонтовича. В.,2018
Література ред.
- Площанська Л. Родом із пісенності // Вінн. правда. 1986, 23 квіт.
- Завальнюк Анатолій Федорович [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.]// Енциклопедія сучасної України
Посилання ред.
- Завальнюк Анатолій Федорович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 106.