Забіла-Врубель Надія Іванівна (*20 березня (1 квітня) 1868 — †21 червня (4 липня) 1913) — українська оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано).
| Надія Забіла-Врубель | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Надія Забіла |
| Народилася | 20 березня (1 квітня) 1868 Ковно |
| Померла | 21 червня (4 липня) 1913 (45 років) Санкт-Петербург |
| Поховання | Новодівочий цвинтар |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | українка |
| Діяльність | співачка |
| Галузь | спів |
| Знання мов | російська |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Забіли |
| Батько | Іван Забіла |
| У шлюбі з | Михайло Врубель |
|
Життєпис Редагувати
Походила з української шляхетської родини, була небогою відомого українського скульптора Пармена Забіли. Народилася 1 квітня 1868 року у м. Ковно, тепер Каунас, Литовська Республіка. Навчалась у київському Інституті шляхетних дівчат, де здобула початкову музичну освіту у М.Лисенка.
У 1891 році закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію (клас Н. Ірецької), пізніше продовжувала освіту в Парижі (клас М. Маркезі). Дебютувала у 1893 році в Києві (приватна опера І. Сетова). У 1894—1895 роках виступала в м. Тифлісі (тепер м. Тбілісі, Республіка Грузія), у 1895—1896 роках — у Санкт-Петербурзі, у 1896—1897 роках співала в Харківській опері.
У 1897—1904 роках офіційно стала першим сопрано Московської приватної опери С. Мамонтова. У 1904—1911 роках — солістка Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі.
У 1911 році залишила сцену, виступала в камерних концертах.
Родина Редагувати
Дружина художника М. Врубеля (з 1896 року), позувала для численних картин чоловіка. Образ співачки втілений у портретах і картині «Царівна-либідь».
Оперні партії Редагувати
Виконувала провідні жіночі партії в операх західноєвропейських (Мікаела — «Кармен» Ж. Бізе; Маргарита — «Фауст» Ш. Ґуно; Олімпія — «Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха; Дездемона — «Отелло» Дж. Верді; Мімі — «Богема» Дж. Пуччіні; Недда — «Паяци» Р. Леонкавалло) і російських (Антоніда, Горислава — «Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глинки; Тетяна, Марія, Йоланта — «Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Йоланта» П. Чайковського) композиторів. Особливо відзначалася майстерним трактуванням сопранових партій в операх М. Римського-Корсакова: Ольга — «Псковитянка», Панночка — «Майська ніч», Снігуронька — «Снігуронька», Волхова — «Садко», Віра — «Бояриня Віра Шелога», Марфа — «Царева наречена», Царівна-Лебідь — «Казка про царя Салтана», Царівна Ненаглядна Краса — «Кощій Безсмертний», птах Сирин — «Оповідь про невидимий город Кітеж». Вокальні дані і виконавська майстерність співачки дістали високу оцінку М. Римського-Корсакова, М. Гнесіна та ін. видатних композиторів. М. Римський-Корсаков присвятив їй романси «Ещё я полн, о друг мой милый», «Нимфа».
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
Джерела Редагувати
- Митці України: Енциклопедичний довідник. К., «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992
Посилання Редагувати
- Забела-Врубель Надія Іванівна // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 101-102.