Жураківські Жураковські Жураховські шляхетський рід часів Речі Посколитої козацько старшинський згодом дворянський рід в

Жураківські (Жураковські; Жураховські) — шляхетський рід часів Речі Посколитої; козацько-старшинський, згодом дворянський рід в Україні з другої половини 17 ст. гербу Сас.

Жураківські


Опис герба: Місяць, стріла, зірки

Місце походження:	Річ Посполита, Гетьманщина

Жураковські, Жураховські довели своє дворянство у великій кількості в Австро-Угорській та Російській імперіях у 19 столітті.

Започаткування роду ред.

Жураковські — український шляхетський рід гербу Сас, який отримав назву від села Жураки Богородчанського повіту, що на Галиччині.

Також відомі Жураковські герба Прус.

Молодшими лініями представників родів були: Жураковські-Філовичі, Жураковські-Фіртовичі, Жураковські-Голубовичі, Жураковські-Лехновичі та Жураковські-Загурни.

Козацько-старшинську гілку роду започаткував Михайло — Сосницький сотник (1649).

Його син Яків (Ясько) Михайлович (р.н. невід. — бл. 1704) був глухівським сотником (1669, 1672, 1675 рр.), наказним полковником в українському козацькому війську, що діяло проти турецько-татарської армії під час облоги нею Чигирина в 1677 році (див. Чигиринські походи), ніжинським полковником (1678—1685 рр.), знатним військовим товаришем (1687–1700).

Третє коліно ред.

Серед дітей Якова відомими стали двоє його синів. Жураківський Лук'ян Якович (р.н. невід.—1718) — козацька старшина Ніжинського полку: полковий сотник, осавул, суддя (1699, 1701, 1707 рр.), наказний (1701—1708), а потім повночинний полковник (1708—1718).

Жураківський Василь Якович (р.н. невід.—1730) — ямпільський сотник (1686, 1695), глухівський городовий отаман (1701), військовий товариш (1704), генеральний осавул (1710—1724). 30 травня 1723 наказний гетьман Павло Полуботок доручив йому і генеральному бунчужному Я.Лизогубові управління Гетьманщиною. Арештований у справі П.Полуботка (1724), після звільнення з-під арешту 1725 жив під наглядом поліції в Санкт-Петербурзі, з 1727 — у Москві (у Грецькому монастирі), 1728 йому було дозволено повернутися до України.

Четверте коліно ред.

Внук Лук'яна — Андрій Якович — ніжинський підкоморій (1767—72), ніжинський полковник (1772—82), бригадир (1783—88), депутат дворянства в Чернігівських дворянських депутатських зборах (1784).

Інші Жураківські ред.

До цього роду належав Іродіон (Жураківський) (світське ім'я — Іван; р.н. невід. — 08.10.1736) — намісник (з 1721 — архімандрит) Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря (1690–1722), архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський (1722—33), оборонець православ'я. Цей рід Журавських згас у 1840-х роках.

Євстафій Іванович Жураківський в 1573 році виїхав з Польщі в Московію і перейшов в православ'я. Його вбили поляки в Ростовському Борисоглібському монастирі.
Яків Михайлович Жураківский був ніжинським полковником (1678–1681)
- Лук'ян Жураківський
  - Яків Жураківський
    - Андрій Жураківський
- Василь Жураківський — генеральний осавул (1710–1724).

Споріднені роди ред.

Березовські
Богомольці
Корінчевські

Примітки ред.

↑ Жураковские // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 березня 2022.

Література ред.

Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910.

Джерела ред.

В. В. Панашенко. Журавські [ 3 квітня 2013 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

[ef-1] Жураковские // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[2] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 березня 2022.