Жан Луї Жозеф Лебо (3 січня 1794, Юї, Єпископство Льєж — 19 березня 1865, Юї, Валлонія) — бельгійський ліберальний політичний і державний діяч, другий прем'єр-міністр країни.
| Жозеф Лебо Joseph Lebeau | ||
| ||
|---|---|---|
| 28 березня — 21 липня 1831 року | ||
| Попередник: | Етьєн Константин Герлах | |
| Наступник: | Фелікс де Мюленар | |
| ||
| 18 квітня 1840 — 13 квітня 1841 року | ||
| Попередник: | Бартелемі де Тьо де Мейланд | |
| Наступник: | Жан-Батіст Нотон | |
| Народження: | 3 січня 1794 Юї, Франція (нині Бельгія) | |
| Смерть: | 19 березня 1865 (71 рік) Юї, Бельгія | |
| Країна: | Бельгія | |
| Освіта: | Льєзький університет | |
| Партія: | Ліберальна партія | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Первинну освіту отримав від свого дядька, який був парафіяльним священником в Анню, і став клерком. Назбиравши грошей на навчання, поступив до університету Льєжа, після закінчення якого поступив до адвокатської організації (1819). Під час навчання у Льєжі він здружився з Шарлем Роже та Полем Дево, разом з якими 1824 року започаткував у Льєжі журнал Mathieu Laensbergh (пізніше Le politique).
Лебо не виступав за відокремлення від Нідерландів, але доклав зусилля до організації Серпневої революції 1830 року. У новій незалежній Бельгії його було призначено на посаду міністра закордонних справ (березень 1831). Запропонувавши титул короля Леопольду Саксен-Кобурзькому він отримав добре ставлення з боку Великої Британії.
Пішов у відставку з посади міністра закордонних справ, проте наступного ж року став міністром юстиції. 1833 року його було обрано депутатом від Брюсселя та зберігав своє місце до 1848 року. Через суперечності з королем був змушений залишити уряд у 1834 році.
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- A. Freson, «Joseph Lebeau», in the Biographie nationale de Belgique
- T. Juste, Joseph Lebeau (Брюссель, 1865).