Курилівка (до 2016 — Жовтне́ве) — село в Україні, Сумській області, Конотопському районі, центр сільської ради, до складу якої також входить село Капітанівка. Розташоване за 27 км від райцентру.
| село Курилівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Конотопський район |
| Рада | Курилівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA59020050150041029 |
| Облікова картка | Курилівка |
| Основні дані | |
| Населення | 740 |
| Поштовий індекс | 41671 |
| Телефонний код | +380 5447 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°04′19″ пн. ш. 33°23′13″ сх. д. / 51.07194° пн. ш. 33.38694° сх. д.Координати: 51°04′19″ пн. ш. 33°23′13″ сх. д. / 51.07194° пн. ш. 33.38694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 162 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41671, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Курилівка, вул. Слави, 2 |
| Сільський голова | Борисенко Андрій Володимирович |
| Карта | |
Курилівка | |
Курилівка | |
| Мапа | |
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.
Географія ред.
Село розташоване на правому березі р. Ромен у місці впадіння в неї каналу, який іде від р. Куколка. Вище за течією на відстані 0,5 км — село Капітанівка і водосховище Ромен. Нижче по течії — село Карабутове, вище — Полтавка. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1907.
Історія ред.
Первинна назва села — Курилівка.
На території села знайдено багато металевих і череп'яних предметів, древніх будівель, поховань, зокрема, скіфської доби. Перші письмові згадки про село відносяться до кінця 17 ст. В часи Гетьманщини територіально село належало до Прилуцького полку.
У 1688 р. гетьман Іван Мазепа подарував Курилівку Конотопському сотникові й водночас Корсунському полковникові Федору Кандибі. Маючи маєтності в багатьох місцях поблизу Конотопа та Корсуня, Ф. Кандиба і його син Андрій (Андронник) у Курилівці не проживали. Першим із роду Кандиб на постійне проживання в Курилівку переселився правнук Федора Петро Данилович Кандиба, який після утворення Конотопського повіту (1781 р.) займав посаду почтмейстера. Пізніше в селі проживало кілька сімей цього поміщицького роду, найбагатшим серед яких був Андрій Андрійович Кандиба, який володів козацьким архівом, успадкованим ще від Андронника Кандиби. Цей архів використовував у своїх наукових дослідженнях відомий український історик О.Лазаревський. Помираючи (†1879), А. А. Кандиба передав архів до Київської археографічної комісії. Після революції 1917 року архів було втрачено.
Багато будівель села було зведено в часи Андрія Андрійовича Кандиби: красиві одно- і двоповерхові палаци, механічні майстерні, (депо) сільськогосподарської техніки. У цей період Григорій Петрович Кандиба розпочав будівництво нової церкви Різдва Пресвятої Богородиці на місці старої дерев'яної, а після його смерті у 1843 р. завершували її спорудження його нащадки ще упродовж трьох років. Кам'яна, з найвищою в окрузі дзвіницею, була освячена у 1846 р. Дещо пізніше неподалік, на схилах, що спускались до обмілілої річечки Торговиця, було закладено ландшафтний парк з уквітчаними терасами, альтанками на насипних горах та штучними озерами.
Останнім, хто успадкував кандибівські маєтності, був Сергій Андрійович Кандиба, який створив Дубов'язівське цукрозаводське товариство і став засновником цукрозаводу із змішаним капіталом. Окрім багатства, він успадкував від своїх попередників авторитет і вплив на дворянство і повітове земство.
У 1888 р. у дію було введено приміщення школи (однокласного народного училища), збудованого під керівництвом Сергія Кандиби за сприяння земства та за участю коштів меценатів (за припущеннями дослідника Тихона Осадчого, — чоловіка Г. О. Лазаревської (дочки відомого історика), — частину грошей заповів якийсь Маслов).
На початку XX століття в селі було побудовано лікарню.
З 1917 - у складі УНР. Після поразки у Визвольних змаганнях село було надовго окуповане більшовиками. Сільська церква була зруйнована комуністами.
З численного роду Кандиб в селі нікого не залишилось, деякі з їх нащадків живуть у різних країнах світу, у тому числі у Франції.
З 1924 р. по 1931 р. село було центром Жовтневого району Конотопської округи, а потім Чернігівської губернії. У 1925 р. Курилівку перейменували на Жовтневе. Історичну назву було відтворено лише в 2016 році.
Протягом 1929–1930 рр. комуністи вдавалися до систематичного терору проти козаків, на території Жовтневської сільради людей загнали у 5 так званих колективних господарств. 1931 р. створено Курилівську МТС. У 1932–1933 рр. у Курилівці були масові смерті спричинені терором голодом, також на вулицях помирали прибульці з інших місцевостей, десятки втікачів від голоду та репресій.
На фронтах Другої Світової війни у складі сталінських військ загинуло 212 незаконно мобілізованих курилівців.
Після звільнення Курилівки від комуністів 1941, НКВД почала вчиняти диверсії. Органи місцевого самоврядування намагалися перешкодити масовому виїзду молоді на роботи до Німеччини, а місцевий лікар Каріка видавав молодим людям десятки фіктивних довідок про небезпечні хвороби, внаслідок чого були скасовані низка наказів до виїзду в Німеччину. Тим не менше, 1943 комуністи забрали всіх симулянтів до своєї армії, а більшість із них загинула. Проте ті, що поїхали до Німеччини, вижили.
Ватажків банди НКВД Григорія Осадчого та Петра Гепу німці схопили і ліквідували в Конотопі.
1 вересня 1967 р. було введено в експлуатацію нове двоповерхове приміщення школи, яке було побудоване на кошти місцевого колгоспу (голова правління Навальний Анатолій Васильович).
Сучасний стан ред.
На території сільської ради є: Курилівська сільська рада, сільськогосподарське підприємство ТОВ Агрополіс «Філія Жовтневе», релігійна громада УПЦ МП, сільська лікарська амбулаторія, навчально-виховний комплекс «ЗОШ І–ІІІ ступенів — ДНЗ», сільський Будинок культури та бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.
Відомі люди, доля яких пов'язана з селом ред.
У селі народилися ред.
- Борис Кандиба (1865 ‒ 1929 р.р.) ‒ відомий гідротехнік, професор, який брав участь у розширенні Лібавського порту (1891‒1894р.р.), очолював роботи по реконструкції морських портів, у т.ч. Маріупольського та Миколаївського. Брав участь у проектуванні низки потужних гідроенергетичних комплексів, зокрема Волховської ГЕС та ДніпроГЕСу; здійснював експертизу проектів Волго-Донського каналу та ін. гідротехнічних споруд.
- Анатолій Гризун (1948‒2018 р.р.) ‒ український поет, літературознавець, доцент Сумського ДПУ ім. А. С. Макаренка;
У селі проживали ред.
- Наталка Кандиба ‒ відома українська актриса; у дитячі роки деякий час проживала у своєї бабусі Анни Леонтіївни;
- Юрій Ранюк, ‒ відомий науковець, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч культури, батько якого був головним інженером Курилівської МТС у 30-ті роки ХХ ст.
Посилання ред.
Погода в селі [ 28 листопада 2016 у Wayback Machine.]