Житлове право України — сукупність правових норм в Україні, що регулюють житлові правові відносини між громадянами, та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.
Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у процесі:
- реалізації права на житло;
- надання людині і громадянину жилих приміщень у користування;
- користування людиною житловим приміщенням;
- управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду;
- капітального і поточного будівництва житла;
- виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання;
- розгляду житлових спорів та інше.
Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людини. Вони неоднорідні; більшість із них мають майновий характер, складаються у сфері розподілу й користування житлом.
Усі вищеназвані житлові правовідносини регулюються системою норм житлових нормативно-правових актів, що складають житлове законодавство України.
Житлове законодавство
Житлове законодавство — це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини по задоволенню потреб громадян у житлі і пов'язані з ними відносини по управлінню житловим фондом, забезпеченню його цілості, експлуатації і ремонту.
Систему житлового права створюють різні закони та підзаконні акти. За ступенем своєї сили закони діляться на основні (конституційні), спеціальні і звичайні. Конституція України є правовим базисом розвитку житлового законодавства. Вона має найвищу силу і пряму дію. Закони, що видаються на основі Конституції України, називаються звичайними законами і створюють самостійну галузь законодавства. Вона ввібрала в собі майже всі норми про договори найму (оренди), безоплатного користування житлом, ряд норм, що стосуються придбання і здійснення речових прав, а також всі норми адміністративного права, що регулюють відносини по управлінню житловим фондом.
Систему нормативно — правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають:
- Конституція України;
- Житловий кодекс України;
- Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та інші закони;
- Укази Президента України;
- Постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.
Основними законодавчими актами, що регулюють житлові відносини в Україні, є Цивільний кодекс та Житловий кодекс.
Література
- Житлове право: навч. посіб. / І. М. Луцький [та ін.]. — Львів: Новий Світ-2000, 2013. — 186 с. — (Вища освіта в Україні). — ISBN 978-966-418-236-9.
Посилання
- Житлове право [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Житловий кодекс УРСР (чинний в Україні) [ 30 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Житлове законодавство України. Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та ін. [ 19 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Право власності на житло [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Право на житло [ 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія
Див. також
- Проект Житлового кодексу України (зареєстрований ВР) [ 10 грудня 2017 у Wayback Machine.]