Жила (рос. жила, англ. lode, roke, vein, reef, searn; нім. Gang m, Ader f) — геологічне тіло неправильної форми, що утворилося в результаті заповнення тріщин у гірських породах або внаслідок метасоматичного заміщення порід уздовж тріщин мінеральною речовиною.
Загальна характеристика Редагувати
Осн. геол. елементи, що визначають розміри і умови залягання жил:
- напрям простягання і довжина за простяганням,
- кут падіння і довжина за падінням,
- схилення, а також потужність.
Довжина Ж. коливається від 1 км і менше до 200 км, глибина жильних родовищ, які розробляються — до 3 км (Колар, Індія).
За формою Ж. поділяються на простої, плитоподібної форми і складні (пучок тріщин, що переплітаються), ступінчасті (сходинкові), сітчасті, гіллясті, камерні, лінзоподібні, рубцеві і інш. За розмірами і умовами залягання серед Ж. виділяють апофізи і прожилки. З Ж. пов'язані родов. золота, свинцево-цинкових руд, вольфраму, ртуті, інш. Робоча потужність Ж. — від декількох см до десятків м.
Букви: а- корінні дочетвертинні породи (плотик);
b- алювій, що не містить корисного компоненту, або збіднений ним (торфа);
c- колювіальні відклади;
d- жильні утворення з корінними рудопроявами;
e- алювій, збагачений корисним компонентом (пісок)
Різновиди жил Редагувати
Розрізняють:
- жили альпійські (те саме, що жили альпійського типу);
- жили альпійського типу (жили, що утворилися під час регіонального метаморфізму внаслідок вилуговування і перевідкладання в тріщинах деяких компонентів вмісних порід);
- жили метаморфічні (те саме, що жили альпійського типу).
Прожилки Редагувати
Прожилки, що являють собою невеликі жили, розділяються на поперечні, косі, бічні, висхідні й ті, що залягають у висячому боку. Поперечні прожилки перетинають жилу перпендикулярно, косі — у похилому напрямі, бічні сполучаються з жилою. Висхідні проходять через жилу так само, як пласти, однак зазвичай вони, як і ті, що йдуть у глибину, виявляються сполученими з жилою.
З історії: Г.Агрікола про жили Редагувати
Класифікація жил була добре розвинена ще в середньовіччі. Серед жил Агрікола вирізняє:
- vena profunda — глибока жила, що за сучасною термінологією відповідає похилим і крутоспадним жилам;
- vena dilatata — «розширена жила», тобто пластова, коли магма розповсюдилась між шарами порід порід і зайняла велику площу;
- vena comulata — «накопичена жила», за сучасною термінологією — шток або лаколіт.
Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений цій темі:
Назви історично відомих жил Редагувати
- Дар Божий (срібна жила)
- Небесне воїнство (срібна жила)
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.