«Жертва фанатизму» — одна з найвідоміших картин українського художника-передвижника Миколи Пимоненка, написана у 1899.
| Жертва фанатизму | |
| Дата створення / заснування | 1899 |
|---|---|
| Назва | Жертва фанатизму |
| Місце розташування | Харківський художній музей |
| Творець | Пимоненко Микола Корнилович |
| З матеріалу | олійна фарба і полотно |
| Зберігається в колекції в | Харківський художній музей |
| Ширина | 224 см |
| Висота | 180 см |
| Статус авторських прав | 🅮 |
Історія створення Редагувати
Цей соціальний твір було створено художником після того, як він прочитав в газеті про побиття членами юдейської громади дівчини, яка покохала коваля-українця і перейшла в християнство. Схвильований цією заміткою, художник перед написанням картини відвідав містечко Кременець на Волині, де зробив багато ескізів з натури. Місцева громада була вороже налаштована до Пимоненка і погрозами веліла забиратися з міста. Однак, Микола Корнилович дістав дозвіл у начальника поліції, котрий вів цю справу, за що пообіцяв йому написати картину. Цією картиною стало полотно з назвою «В похід» («Проводи козаків»), що нині зберігається в Національному художньому музеї України.
Сюжет картини Редагувати
Молода дівчина в розірваній сорочці, рятуючись від розлюченого натовпу, притулилася до огорожі, на її шиї видно хрест. Прямо навпроти неї, трясучи кулаками, стоїть чоловік в юдейському ритуальному одязі. Решта жителів містечка одягнені буденно. Багато з них озброїлися палицями, парасольками і рогачами. Батьки дівчини знаходяться трохи осторонь: мати ридає, відвернувшись від дочки, а батько підняв праву руку на знак зречення від неї.
Технічні деталі Редагувати
Картина виконана олійними фарбами на полотні. В даний час знаходиться в експозиції Харківського художнього музею.
Повторення сюжету Редагувати
Відомі ще дві картини — авторські копії, трохи меншого розміру, що знаходяться у Національному художньому музеї України (полотно, олія, 89×120 см) та Дніпровському художньому музеї (полотно, олія, 113×144 см).
Література Редагувати
- Н. А. Езерская. «Передвижники и национальные художественные школы народов России», Москва, издательство «Изобразительное искусство», 1987 год.