Василь Миколайович Жданов нар 2 14 листопада 1896 18961114 Бугульма 3 листопада 1956 Київ радянський воєначальник генера

Василь Миколайович Жданов (нар. 2 (14) листопада 1896(18961114), Бугульма — 3 листопада 1956, Київ) — радянський воєначальник; генерал-полковник; в роки радянсько-німецької війни командувач 8-ї повітряної армії.

Василь Миколайович Жданов

Народження

2 (14) листопада 1896
Бугульма, Татарстан

Смерть

3 листопада 1956 (59 років)
Київ

Поховання

Лук'янівське військове кладовище

Країна

СРСР

Приналежність

КПРС

Рід військ

військово-повітряні сили

Освіта

Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського і Олександрівське військове училище

Роки служби

1919—1953

Партія

КПРС

Звання

Генерал-полковник авіації

Командування

8-ма повітряна армія

Війни / битви

Громадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жданов.

Біографія

Народився 13 листопада 1986 року в місті Бугульма в Татарстані.

На військовій службі з 1919 року. Закінчив в 1923 році. Пізніше в 1929 році закінчив курси начальницького складу при Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського, Вищу льотну тактичну школу (1938).

Учасник громадянської війни, воював льотчиком. У вересні 1919 року направлений в 25-й авіаційний авіазагін (Туркестанський фронт), де брав участь у боях проти військ бухарського еміра і басмачів. У 1929–1937 роках командував ланкою, загоном, ескадрилью, авіабригадою. З 1939 року — помічник командира легкої бомбардувальної бригади, з квітня 1940 року — командир 15-ї важкої бомбардувальної авіабригади. Член КПРС з 1939 року.

З травня 1941 року командувач ВПС 23-ї армії, оборонялася з перших днів радянсько-німецької війни на північно-західних підступах до Ленінграда. З вересня 1941 року — заступник командувача ВПС Ленінградського фронту, з жовтня 1942 року — заступник командувача 13-ї повітряної армії, з травня 1943 року — командувач ВПС САВО. З серпня 1944 року і до кінця війни-командувач 8-ю повітряною армією, яка у складі 4-го Українського фронту брала участь в операціях зі звільнення Донбасу, Закарпаття, України, Польщі та Чехословаччини.

Після війни до 1953 року командував повітряною армією. З 1953 року у відставці.

Помер 3 листопада 1956 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Суворова I ступеня, медалями, а також іноземними орденами.

Посилання

wwii-soldat.narod.ru [ 7 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
hrono.ru [ 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)