Жан Лоре (18 або 25 березня 1918, село Себонкур, Пікардія — 14 лютого 1985, Сен-Кантен) — французький залізничник. За версією історика Вернера Мазера і деяких інших — син Адольфа Гітлера.
| Жан Лоре | |
|---|---|
| фр. Jean-Marie Loret | |
| | |
| Ім'я при народженні | фр. Jean-Marie Loret |
| Псевдо | Жан-Марі Лоре-Фрізон |
| Народився | 18 березня 1918 Себонкур, Франція |
| Помер | 14 лютого 1985 (66 років) Сен-Кантен, Пікардія, Франція |
| Громадянство | Франція |
| Національність | Француз |
| Діяльність | Залізничник, Військовослужбовець |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Друга світова війна |
| Військове звання | Сержант |
| Батько | Адольф Гітлер (імовірно) |
| Мати | Charlotte-Amoxi Alida Lobzhua[d] |
| Діти | Philip Lore[d], та ще 8 дітей |
Біографія Редагувати
Жан-Марі Лоре народився в березні 1918 в селі Себонкур, як Жан-Марі Лобжуа. Матір'ю позашлюбної дитини була Шарлотт Едоксі Аліда Лобжуа. Шарлотта була дочкою місцевого м'ясника. Згідно з книгою реєстрацій народжень, батьком Лоре був невідомий німецький солдат, який брав участь у Першій світовій війні.
Адольф Гітлер в 1916—1917 роках як зв'язковий полку жив на цивільних квартирах в цих місцях і, згідно зі свідченнями нечисленних свідків, нібито був знайомий з Шарлоттою і мав з нею стосунки.
У березні 1918 року в Себонкурі, в будинку друзів, вона народила позашлюбного сина Жана-Марі. У 1918 році після народження сина вона поїхала в Париж. У різних джерелах говориться, що Шарлотта стала в Парижі виступати як танцівниця.
Жан-Марі перші сім років жив у селі Себонкур з його дідусем і бабусею. 20 травня 1922 року Шарлотта вийшла заміж за літографа Клемана Фелікса Лоре, який усиновив Жана-Марі і дав йому своє прізвище. Шарлотта після свого від'їзду в Париж практично не спілкувалася зі своїми родичами, а з 1926 року зовсім перестала спілкуватися зі своєю сім'єю, і її вважали зниклою.
Після смерті в 1925—1926 роках бабусі й дідуся його тітка Еліс Лобжуа змогла визначити племінника в сім'ю багатого будівельного магната Фрізона. Завдяки цьому Лорі зміг закінчити католицьку школу-інтернат.
У 1936 році Жан-Марі вступив на військову службу і дослужився до звання сержанта. Пізніше він протягом декількох років до 1948 року займався бізнесом, але збанкрутував.
Лоре був одружений принаймні один раз і мав дев'ять дітей. Деякі джерела стверджують, що його дружина пішла від нього в 1948 році, коли вона дізналася про його походження. Потім він працював у Франції на залізниці залізничником.
Батьківство Гітлера Редагувати
Вперше про Гітлера, як про батька Лорі, написав Вернер Мазер у своїх дослідженнях. Ця версія «гітлерівського сина» була дуже поширена в кінці 1970-х.
Історія «сина Гітлера» публікувалася в різних журналах, таких як Bunte, Zeitgeschichte, Der Spiegel. Останній видав найдетальнішу історію життя Лорі під назвою «любов у Фландрії».
Слід зазначити, що чутки про те, що незаконний син французької дівчинки і німецького солдата ходили в рідному місті Лорі ще до того, як Лорі став відомий німецькому історику Вернеру Мазеру. Мазер доклав багато сил, щоб зібрати свідчення на користь цієї версії. На підтвердження своєї версії він навів ряд фактів, в тому числі, після німецького вторгнення до Франції:
- утримання Лобжуа у французькому санаторії;
- тривалий допит Лоре Гестапо в готелі Лютеція;
- високі доходи Лорі, під час окупації німцями Франції, не відповідають його статусу;
- малюнок Гітлера, на якому зображена жінка, дуже схожа на Шарлотту. Намальована вона в Ардуа, з яскравою хусткою, що покриває голову, глибоко розстебнутою блузою і з частково відкритими грудьми.
У 12-му випуску своєї книги «Адольф Гітлер: Легенда, міф, дійсність», найбільш читаної біографії Гітлера в світі, Мазер стверджує, що Лоре «був однозначно сином Гітлера», і що це було «визнано у Франції з боку чиновників».
У той же час при розмові Мазера з Еліс Лобжуа, тіткою Лорі і сестрою Шарлотти, Еліс заявила, що її сестра дійсно мала любовний зв'язок з німецьким солдатом, але він не схожий на Гітлера. Мазер списав цю заяву на образу тітки на племінника.
Такі історики, як Антон Йоахімсталер, Тімоті Рібак і Ян Кершов, вважають батьківство Гітлера неправдоподібним. Основні аргументи:
- свідчення товаришів Гітлера по Першій світовій війні про те, що він був проти будь-яких відносин між німецькими солдатами і французькими жінками;
- малоймовірно, що солдат низького звання, як Гітлер, міг так довго на війні підтримувати любовний зв'язок з Шарлоттою і возити її з собою при переміщеннях полку.
Експертизи Редагувати
Таке обережне формулювання-наслідок того, що порівнянні зазнали лише 25% ознак, які зазвичай використовуються при експертизах по встановленню батьківства. Це пов'язано з тим, що не було ніяких медичних даних про матір Лору Шарлотту Лобжуа, а дані щодо Гітлера були неповні.
У висновку йдеться:
Основним фактором невизначеності при прийнятті рішення про можливе батьківство Гітлера є велика кількість ознак, які при звичайному порядку експертизи по встановленню батьківства безпосередньо досліджуються і порівнюються у всіх учасників, в даному ж випадку така можливість порівняння була відсутня, так як ступінь вираженості цих ознак у матері Лорі і у Адольфа Гітлера невідома
.
У висновку йдеться, що характерні збіги у родичів першої лінії (батьків, братів і сестер, дітей) становлять від 50 до 70 %. За даними Мюллера фактор збігів склав 66 %.
Примітки Редагувати
- Adolf Hitler: Vater eines Sohnes. // Zeitgeschichte. — 5. Jg., 1977/78. — S. 173—202.
- Der Spiegel, Ausgabe 46, 1977.
- Anton Joachimsthaler Korrektur einer Biographie. Adolf Hitler, 1908—1920. — München, 1989. — S. 162—164.
- Hitler. Bd. 1, Note 116 zu Kapitel 3.
- Balthasar Brandmayer. Zwei Meldegänger. Mitgeteilt von Hein Bayer. — Bruckmühl 1932. — S. 103.
Бібліографія Редагувати
- Жан-Марі Лоре. "Твого батька звали Адольф Гітлер". Автобіографія. - 1981.
Література Редагувати
українською мовою
- Соколов Б. В. Адольф Гітлер. Життя під свастикою. — М: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2006. - 384 с., 32 л. Іл. - ISBN 5-462-00100-2.
- Пруссаков В. А. Гітлер: без брехні і міфів. - Книжковий світ, 2007. - ISBN 5-8041-0242-7.
іншими мовами
- Werner Maser. Adolf Hitler: Legende — Mythos — Wirklichkeit. — Köln: Naumann & Göbel, 1971 (München, Esslingen: Bechtle, 200118). — ISBN 3-7628-0521-0.
- Мазер В. Адольф Гітлер. — 2004. ISBN 985-438-404-7.
- Jean Loret. Ton père s’appelait Hitler. — Paris, 1981.
- Donald M. McKale. Hitler’s Children: A Study of Postwar Mythology. // The Journal of Popular Culture (англ.)русск.. — 1981. — Vol. 15. — Issue 1. — P. 46.
- Weiterhin wird in Harry Mulischs Roman Siegfried (2001) die Causa eines Hitlersohns aufgegriffen
Посилання Редагувати
- Werner Maser: Adolf Hitler: Vater eines Sohnes [ 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Le fils français caché d’Adolf Hitler [ 1 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- Во Франции нашли сына Гитлера [ 26 травня 2020 у Wayback Machine.]