Жан-Бати́ст Реньйо́ (фр. Jean-Baptiste Regnault, 9 жовтня, 1754, Париж — 12 листопада, 1829, Париж) — французький художник та викладач. Барон з часів наполеонівської імперії. Робив портрети, історичні і міфологічні картини.
| Жан-Батист Реньйо | |
|---|---|
| фр. Jean-Baptiste Regnault | |
| | |
| Автопортрет, 1793–1794 р. | |
| При народженні | Jean-Baptiste Regnault |
| Народження | 9 жовтня 1754 Париж |
| Смерть | 12 листопада 1829 (75 років) |
| Париж | |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Regnaultd :
|
| Національність | Франція |
| Країна | Франція |
| Жанр | історичий живопис, міфологічний жанр, портрет |
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | пізнє бароко, революційний класицизм, ампір |
| Роки творчості | 1774nbsp;— 1814 |
| Вплив | Антуан Ватто, Франсуа Буше |
| Вчитель | Jean Bardind, Nicolas Bernard Lépiciéd і Joseph-Marie Viend |
| Відомі учні | Théodore Caruelle d'Alignyd, Луї Ерсан, Генрієтта Лорім'є, Jean-Michel Mercierd, Joseph Albrierd, Adélaïde Binartd, Louis Laffitted, Constance Marie Charpentierd, Rosalie Carond, Alexandrine Delavald, Michel Delaported, Édouard Liénardd, Alexandre-Romain Honnetd, Henri Auguste César Serrurd, Pauline Auzoud, Adèle Romanyd, Louis-Yves Queverdod і Firmin-Hippolyte Beaunierd |
| Працівник | Національна вища школа красних мистецтв |
| Член | Академія надписів та красного письменства і Академія красних мистецтв Франції |
| Твори | історичий живопис, міфологічний жанр, портрет |
| У шлюбі з | Sophie Regnaultd |
| Діти (3) | Antoine-Louis Regnaultd |
| Нагороди | |
| | |
| Жан-Батист Реньо у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народився в Парижі. Батько вивіз десятирічного сина в Америку, де того влаштували юнгою на торговельний вітрильник. На морі перебував в 1765—1769 рр.
Освіта і перебування в Італії ред.
Художню освіту опановував в майстернях художників Н. Б. Лепісьє та Жана Бардена (1732—1809). З останнім відвідав Італію, перебував в Римі в 1770—1775 рр. 1775 року брав участь в змаганні за римську премію, але його картина «Есфір і Аман перед царем Артаксексом» отримала другу премію. Першу премію виборов на другий рік з картиною «Філософ Діоген і Александр Македонський» і вдруге відбув у Рим.
Повернення в Париж ред.
1782 року повернувся в Париж і виставив в Салоні картину «Персей рятує Андромеду», за яку був зарахований до Королівської академії. 1783 року став академіком. Для каплиці в палаці Фонтенбло написав релігійний образ «Оплакування Христа».
У роки революції 1789—1793 рр ред.
З початком революції в Парижі не емігрував з країни. Змагався з майстернею уславленого художника Жака-Луї Давіда, але програв як в техніці, так і в ідеологічному навантаженні власних картин. Діяльно підтримував революційний уряд.
До цього періоду належать картини "Свобода або Смерть "(Геній Франції між Свободою або смертю) та «Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина». Художник не виробив власної манери для втілення революційної тематики, а використав через обмеженість власного обдарування стилістику академізму та пізнього бароко.
У роки наполеонівських авантюр ред.
У роки директорії і наполеонівської імперії перейшов на позиції підтримки уряду Наполеона І Бонапарта. Створив декілька портретів нової військової еліти та родичів Наполеона в нав'язаній культурі Франції стилістиці апмір. Отримав титул барона. Робив гравюри. Працював викладачем. Серед учнів новоспеченого барона — Олександр Менжо, Тома Анрі, Луї Ерсан, Франсуа Бушо, Поль Ландон, Анрі Греведон, Огюст Кудер. Здібностями та художньою манерою вирізнявся лише П'єр Нарсіс Герен (1774—1833).
Помер у Парижі.
Вибрані твори ред.
- «Філософ Діоген і Олександр Македонський»
- «Есфір і Аман перед царем Артаксексом»
- «Орест і іфігенія в Тавриді»
- «Пігмаліон і Галатея»
- «Венера і Вулкан»
- «Венера і Марс»
- «Хрещення Христа в Йордані»
- «Персей рятує Андромеду»
- «Повернення Андромеди»
- «Весілля Персея і Андромеди»
- «Пртрет Елени Віольє»
- «Кентавр Хірон виховує Ахілла вояком»
- «Автопортрет»
- «Сократ знайшов учня Алківіада у повій»
- «Суд Париса»
- «Ігри грації»
- «Геній Франції між Свободою і Смертю»
- «Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина»
- «Смерть генеала Дезе в баталії при Маренго»
- «Смерть цариці Клеопатри»
- «Портрет сина в військовому строї»
- «Гортензія де Богарне»
- «Жан-П'єр де Монталів'є»
- «Весілля Жерома Бонапарта і Катаріни Вюртемберзької»
Галерея вибраних творів ред.
Джерела ред.
- Герман Михаил Юрьевич, «Давид», серия «Жизнь замечательных людей» М, «Молодая гвардия», 1964 (рос)
- Под ред. Кузьминой М. Т. «История зарубежного искусства», Москва, «Искусство», 1971, с. 267—269
- Гос. Эрмитаж. «Западноевропейкая живопись». Каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 288
- «Всеобщая история искусств», т 4, Москва, «Искусство», 1963, с. 295—300
- Томас Карлейль, «Французская революція. История», Москва, «Мысль». 1991
- ж «Курьер ЮНЕСКО», февраль, 1990
- ж «Художник», апрель. 1990, (Е. Никифоров, статья «Жак-Луи Давид», серия «Мастера национальных школ», с. 36-49
- «Документы истории Великой французской революции». Учебное пособие для студентов вузов: В 2 т. — М., 1990.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Jean-Baptiste Regnault |
Див. також ред.
Примітки ред.
- Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 293.
- https://www.leonore.archives-nationales.culture.gouv.fr/ui/notice/315931