Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Етторе Бастіко (італ. Ettore Bastico; 9 квітня 1876, Болонья, Королівство Італія — 2 грудня 1972, Рим, Італія) — італійський військовий і державний діяч часів фашизму, маршал Італії (12 серпня 1942), сенатор. Під час Другої світової війни обіймав посаду генерал-губернатора Італійських островів Егейського моря, а пізніше — Італійської Лівії, де разом із німецькими військами намагався завдати поразки союзникам, проте зазнав поразки.
| Етторе Бастіко італ. Ettore Bastico | |||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 19 липня 1941 — 2 лютого 1943 | |||||||||||||||||||||||||||
| Попередник: | Італо Гарібольді | ||||||||||||||||||||||||||
| Наступник: | Джованні Мессе | ||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
| 10 грудня 1940 — 14 липня 1941 | |||||||||||||||||||||||||||
| Попередник: | Чезаре Марія де Веккі | ||||||||||||||||||||||||||
| Наступник: | Ініго Кампйоні | ||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
| 23 березня 1939 — 5 серпня 1943 | |||||||||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні: | італ. Ettore Bastico | ||||||||||||||||||||||||||
| Народження: | 9 квітня 1876 Болонья, Емілія-Романья, Королівство Італія | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть: | 2 грудня 1972 (96 років) Рим, Італія | ||||||||||||||||||||||||||
| Країна: | Королівство Італія Італія | ||||||||||||||||||||||||||
| Релігія: | католицтво | ||||||||||||||||||||||||||
| Партія: | Національна фашистська партія | ||||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби: | 1896–1943 | ||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність: | Королівство Італія | ||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ: | піхота | ||||||||||||||||||||||||||
| Звання: |  Маршал Італії | ||||||||||||||||||||||||||
| Битви: | Італійсько-турецька війна Перша світова війна Друга італо-ефіопська війна Громадянська війна в Іспанії Друга світова війна | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди: |
| ||||||||||||||||||||||||||
| | |||||||||||||||||||||||||||
Біографія
Ранні роки
Етторе Бастіко народився 9 квітня 1876 року в місті Болонья. Тут же відвідував школу, по закінченню якої вступив 1894 року до Військової академії Модени, одного з найбільш престижних вищих військових навчальних закладів країни. По її закінченню Бастіко отримав звання молодшого лейтенанта та 30 жовтня 1896 року почав військову службу в 3-у полку берсальєрів. 21 грудня 1899 року він був підвищений до лейтенанта.
Закінчивши школу для офіцерів та ставши одним із найкращих у своїй групі, 3 вересня 1909 року Бастіко тримав звання капітана та за власним бажанням перевівся до 2-о полку берсальєрів. Пізніше Етторе служив у складі окупаційних військ у Лівії, разом із якими воював із турецькою армією, а після завершення війни з Туреччиною отримав призначення до Генерального штабу Італії. Тут його кар'єра почала розвиватися дуже стрімко і невдовзі Бастіко вже був полковником армії.
Усю Першу світову війну він пройшов, очолюючи штаби різних дивізій.
Між світовими війнами
1928 року Бастіко отримав генеральське звання та очолив 14-у бригаду «Горина». 1932 року він очолив 1-у кавалерійську дивізію «Принц Євгеній Савойський», а 1933 року — моторизовану дивізію «Пістоя».
Від 1935 року Бастіко брав участь у війні з Ефіопією, спершу очолюючи 1-у дивізію чорносорочечників, а пізніше перейнявши командування 3-м корпусом. 1937 року Етторе був відправлений до Іспанії, де якраз тривала громадянська війна, у якій він повинен був командувати контингентом італійських добровольців. Тут же, після перемоги у битві при Сантандері, його відкликають назад до Італії. Генерал, передавши командування Маріо Берті, повертається до Риму, де йому доручають очолити 6-у армію, яка дислокувалася в області По.
1939 року Бастіко став сенатором Італії, а вже 10 грудня 1940 року Беніто Муссоліні призначає його генерал-губернатором Італійських островів Егейського моря замість Чезаре Марії де Веккі.
Друга світова війна та смерть
14 липня 1941 року Бастіко покидає цей пост та відправляється до Африки, де повинен був замінити на посаді генерал-губернатора Лівії Італо Гарібольді, який вступив у пряму конфронтацію з Роммелем та іншими німецькими командирами, а також із керівництвом Генерального штабу Італії.
Перебуваючи на цій посаді, Бастіко офіційно мав повноваження на здійснення командування не лише італійськими частинами, розташованими в Африці, але й над німецьким контингентом, хоча фактично останній ніколи до його наказів серйозно не ставився. Так генерал Роммель, який формально був підлеглим Бастіко, фактично одноосібно очолював корпус «Африка». Більше того, він доволі негативно відгукувався про Етторе, називаючи його важким на підйом та надміру жорстким у питанні здійснення поступок командиром. Особливо їхній конфлікт загострився влітку 1942 року. Так після захоплення Тобрука Бастіко разом із Альбертом Кессельрінгом рішуче відхилили пропозицію Роммеля переслідувати розбиті британські частини для їх повного знищення та організації якогомога швидшого наступу на Каїр. Крім того, Бастіко та начальник Генерального штабу Італії Уго Кавальєро наполягали на необхідності спершу окупувати Мальту, а лише тоді починати наступ у Єгипті, звертаючи увагу німецького командування на кризу з озброєнням, яка виникла внаслідок активності британських кораблів навколо цього острова.
12 серпня 1942 року Бастіко було присвоєно звання маршала Італії задля урівноваження його з Роммелем звань, адже останній уже став генерал-фельдмаршалом.
Після поразки у битві під Ель-Аламейном німецькі та італійські війська були змушені відступати вглиб території італійських колоній, полишивши Триполітанію та Киренаїку, організувавши оборону лише в Тунісі. У зв'язку з цим Бастіко був викликаний до Риму. 2 лютого 1943 року Беніто Муссоліні його звільнив із посади генерал-губернатора Лівії та призначив його наступником Джованні Мессе.
Після повалення режиму Муссоліні Бастіко фактично пішов у відставку, продовжуючи жити в Римі, хоча офіційно його відправили у запас лише по завершенню Другої світової війни. Тоді ж він взявся за написання праць із військової історії. 1957 року він став кавалером Великого хреста ордену «За заслуги перед Італійською Республікою».
Помер маршал Італії Етторе Бастіко 2 грудня 1972 року в Римі, де й був похований.
Нагороди
- Орден Корони Італії
- кавалер (29 грудня 1910)
- офіцер (22 серпня 1925)
- командор (18 квітня 1931)
- великий хрест
- Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
- Медаль «За військову доблесть» (Італія)
- бронзова (1916)
- срібна (1918)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря
- кавалер (13 вересня 1917)
- офіцер (12 січня 1933)
- командор (14 січня 1938)
- великий офіцер (16 січня 1939)
- — нагороджений 7 разів (вперше — 16 червня 1918).
- Круа-де-Герр (Франція)
- Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918 з чотирма зірками
- Медаль Перемоги
- Колоніальний орден Зірки Італії
- кавалер (29 грудня 1933)
- командор (16 липня 1936)
- кавалер великого хреста (9 травня 1938)
- Савойський військовий орден
- командор (9 липня 1936)
- великий офіцер (1 травня 1939
- кавалер великого хреста (17 лютого 1942)
- Орден військових заслуг (Іспанія)
- Мальтійський орден, великий хрест магістра (18 лютого 1941)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Третій Рейх)
- Німецький хрест в золоті (Третій Рейх) (5 грудня 1942)
- для старших офіцерів і для генералів
- Орден «За заслуги перед Італійською Республікою», великий хрест (2 червня 1957)
- Орден Вітторіо Венето
Література
- Чиано, Галеаццо. Дневник фашиста. 1939—1943. — (Серия «Первоисточники новейшей истории») — М.: Плацъ, 2010. — 676 с. —
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001,
Примітки
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ettore Bastiko ital Ettore Bastico 9 kvitnya 1876 Bolonya Korolivstvo Italiya 2 grudnya 1972 Rim Italiya italijskij vijskovij i derzhavnij diyach chasiv fashizmu marshal Italiyi 12 serpnya 1942 senator Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni obijmav posadu general gubernatora Italijskih ostroviv Egejskogo morya a piznishe Italijskoyi Liviyi de razom iz nimeckimi vijskami namagavsya zavdati porazki soyuznikam prote zaznav porazki Ettore Bastiko ital Ettore Bastico Prapor General gubernator Italijskoyi Liviyi Prapor 19 lipnya 1941 2 lyutogo 1943 Poperednik Italo Gariboldi Nastupnik Dzhovanni Messe Prapor General gubernator Italijskih ostroviv Egejskogo morya Prapor 10 grudnya 1940 14 lipnya 1941 Poperednik Chezare Mariya de Vekki Nastupnik Inigo Kampjoni Prapor Chlen Senatu Italiyi Prapor 23 bereznya 1939 5 serpnya 1943 Im ya pri narodzhenni ital Ettore BasticoNarodzhennya 9 kvitnya 1876 1876 04 09 Bolonya Emiliya Romanya Korolivstvo ItaliyaSmert 2 grudnya 1972 1972 12 02 96 rokiv Rim ItaliyaKrayina Korolivstvo Italiya ItaliyaReligiya katolictvoPartiya Nacionalna fashistska partiya Vijskova sluzhba Roki sluzhbi 1896 1943 Prinalezhnist Korolivstvo Italiya Rid vijsk pihota Zvannya Marshal Italiyi Bitvi Italijsko turecka vijna Persha svitova vijna Druga italo efiopska vijna Gromadyanska vijna v Ispaniyi Druga svitova vijna Pivnichnoafrikanska kampaniya Nagorodi Medal Peremogi Velikobritaniya Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaRanni roki Ettore Bastiko narodivsya 9 kvitnya 1876 roku v misti Bolonya Tut zhe vidviduvav shkolu po zakinchennyu yakoyi vstupiv 1894 roku do Vijskovoyi akademiyi Modeni odnogo z najbilsh prestizhnih vishih vijskovih navchalnih zakladiv krayini Po yiyi zakinchennyu Bastiko otrimav zvannya molodshogo lejtenanta ta 30 zhovtnya 1896 roku pochav vijskovu sluzhbu v 3 u polku bersalyeriv 21 grudnya 1899 roku vin buv pidvishenij do lejtenanta Zakinchivshi shkolu dlya oficeriv ta stavshi odnim iz najkrashih u svoyij grupi 3 veresnya 1909 roku Bastiko trimav zvannya kapitana ta za vlasnim bazhannyam perevivsya do 2 o polku bersalyeriv Piznishe Ettore sluzhiv u skladi okupacijnih vijsk u Liviyi razom iz yakimi voyuvav iz tureckoyu armiyeyu a pislya zavershennya vijni z Turechchinoyu otrimav priznachennya do Generalnogo shtabu Italiyi Tut jogo kar yera pochala rozvivatisya duzhe strimko i nevdovzi Bastiko vzhe buv polkovnikom armiyi Usyu Pershu svitovu vijnu vin projshov ocholyuyuchi shtabi riznih divizij Mizh svitovimi vijnami 1928 roku Bastiko otrimav generalske zvannya ta ocholiv 14 u brigadu Gorina 1932 roku vin ocholiv 1 u kavalerijsku diviziyu Princ Yevgenij Savojskij a 1933 roku motorizovanu diviziyu Pistoya Vid 1935 roku Bastiko brav uchast u vijni z Efiopiyeyu spershu ocholyuyuchi 1 u diviziyu chornosorochechnikiv a piznishe perejnyavshi komanduvannya 3 m korpusom 1937 roku Ettore buv vidpravlenij do Ispaniyi de yakraz trivala gromadyanska vijna u yakij vin povinen buv komanduvati kontingentom italijskih dobrovolciv Tut zhe pislya peremogi u bitvi pri Santanderi jogo vidklikayut nazad do Italiyi General peredavshi komanduvannya Mario Berti povertayetsya do Rimu de jomu doruchayut ocholiti 6 u armiyu yaka dislokuvalasya v oblasti Po 1939 roku Bastiko stav senatorom Italiyi a vzhe 10 grudnya 1940 roku Benito Mussolini priznachaye jogo general gubernatorom Italijskih ostroviv Egejskogo morya zamist Chezare Mariyi de Vekki Druga svitova vijna ta smert 14 lipnya 1941 roku Bastiko pokidaye cej post ta vidpravlyayetsya do Afriki de povinen buv zaminiti na posadi general gubernatora Liviyi Italo Gariboldi yakij vstupiv u pryamu konfrontaciyu z Rommelem ta inshimi nimeckimi komandirami a takozh iz kerivnictvom Generalnogo shtabu Italiyi General Ervin Rommel krajnij livoruch vruchaye Vijskovij orden Nimeckogo hresta Ettore Bastiko krajnij pravoruch Perebuvayuchi na cij posadi Bastiko oficijno mav povnovazhennya na zdijsnennya komanduvannya ne lishe italijskimi chastinami roztashovanimi v Africi ale j nad nimeckim kontingentom hocha faktichno ostannij nikoli do jogo nakaziv serjozno ne stavivsya Tak general Rommel yakij formalno buv pidleglim Bastiko faktichno odnoosibno ocholyuvav korpus Afrika Bilshe togo vin dovoli negativno vidgukuvavsya pro Ettore nazivayuchi jogo vazhkim na pidjom ta nadmiru zhorstkim u pitanni zdijsnennya postupok komandirom Osoblivo yihnij konflikt zagostrivsya vlitku 1942 roku Tak pislya zahoplennya Tobruka Bastiko razom iz Albertom Kesselringom rishuche vidhilili propoziciyu Rommelya peresliduvati rozbiti britanski chastini dlya yih povnogo znishennya ta organizaciyi yakogomoga shvidshogo nastupu na Kayir Krim togo Bastiko ta nachalnik Generalnogo shtabu Italiyi Ugo Kavalyero napolyagali na neobhidnosti spershu okupuvati Maltu a lishe todi pochinati nastup u Yegipti zvertayuchi uvagu nimeckogo komanduvannya na krizu z ozbroyennyam yaka vinikla vnaslidok aktivnosti britanskih korabliv navkolo cogo ostrova Marshal Italiyi Ettore Bastiko u 1942 roci 12 serpnya 1942 roku Bastiko bulo prisvoyeno zvannya marshala Italiyi zadlya urivnovazhennya jogo z Rommelem zvan adzhe ostannij uzhe stav general feldmarshalom Pislya porazki u bitvi pid El Alamejnom nimecki ta italijski vijska buli zmusheni vidstupati vglib teritoriyi italijskih kolonij polishivshi Tripolitaniyu ta Kirenayiku organizuvavshi oboronu lishe v Tunisi U zv yazku z cim Bastiko buv viklikanij do Rimu 2 lyutogo 1943 roku Benito Mussolini jogo zvilniv iz posadi general gubernatora Liviyi ta priznachiv jogo nastupnikom Dzhovanni Messe Pislya povalennya rezhimu Mussolini Bastiko faktichno pishov u vidstavku prodovzhuyuchi zhiti v Rimi hocha oficijno jogo vidpravili u zapas lishe po zavershennyu Drugoyi svitovoyi vijni Todi zh vin vzyavsya za napisannya prac iz vijskovoyi istoriyi 1957 roku vin stav kavalerom Velikogo hresta ordenu Za zaslugi pered Italijskoyu Respublikoyu Pomer marshal Italiyi Ettore Bastiko 2 grudnya 1972 roku v Rimi de j buv pohovanij NagorodiOrden Koroni Italiyi kavaler 29 grudnya 1910 oficer 22 serpnya 1925 komandor 18 kvitnya 1931 velikij hrest Pam yatna medal italijsko tureckoyi vijni 1911 1912 Medal Za vijskovu doblest Italiya bronzova 1916 sribna 1918 Orden Svyatih Mavrikiya ta Lazarya kavaler 13 veresnya 1917 oficer 12 sichnya 1933 komandor 14 sichnya 1938 velikij oficer 16 sichnya 1939 nagorodzhenij 7 raziv vpershe 16 chervnya 1918 Krua de Gerr Franciya Pam yatna medal Italo avstrijskoyi vijni 1915 1918 z chotirma zirkami Medal Peremogi Kolonialnij orden Zirki Italiyi kavaler 29 grudnya 1933 komandor 16 lipnya 1936 kavaler velikogo hresta 9 travnya 1938 Savojskij vijskovij orden komandor 9 lipnya 1936 velikij oficer 1 travnya 1939 kavaler velikogo hresta 17 lyutogo 1942 Orden vijskovih zaslug Ispaniya Maltijskij orden velikij hrest magistra 18 lyutogo 1941 Zaliznij hrest 2 go i 1 go klasu Tretij Rejh Nimeckij hrest v zoloti Tretij Rejh 5 grudnya 1942 dlya starshih oficeriv i dlya generaliv Orden Za zaslugi pered Italijskoyu Respublikoyu velikij hrest 2 chervnya 1957 Orden Vittorio VenetoLiteraturaChiano Galeacco Dnevnik fashista 1939 1943 Seriya Pervoistochniki novejshej istorii M Plac 2010 676 s ISBN 978 5 903514 02 1 Patzwall K Scherzer V Das Deutsche Kreuz 1941 1945 Geschichte und Inhaber Band II Verlag Klaus D Patzwall Norderstedt 2001 ISBN 3 931533 45 XPrimitkiPosilannya