Етельред I (давн-англ. Æþelred) — король Мерсії у 675-704 роках.
| Етельред I давн-англ. Æþelred | |
|---|---|
| давн-англ. Æþelred | |
| Король Мерсії | |
| 675 — 704 | |
| Попередник | Вульфхер |
| Наступник | Кенред |
| Народився | 7 століття |
| Помер | 716 монастир Бардні, королівство Ліндсі |
| Похований | Bardney Abbeyd |
| Відомий як | монарх |
| Країна | Мерсія |
| Династія Іклінги | |
| Батько | Пенда |
| Мати | Кіневіса |
| У шлюбі з | Остріт |
| Діти | Кеолред, Кеолвальд |
| Релігія | католицизм |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Етельред був сином короля Пенди. Нічого не відомо ні про дату народження, ні про дитинство Етельреда. У нього були два брати Педа і Вульфхер, та дві сестри, Кінебурга і Кінесвіта. У 675 році, коли помер його брат Вульфхер, Етельред зайняв трон в обхід свого племінника Кенреда.
У 676 році армія Етельреда вторглася в Кент, спустошуючи країну, руйнуючи церкви і монастирі. Було взято і зруйновано Рочестер, місце перебування єпископа західного Кента. У 679 році Етельред відновив давню війну проти Нортумбрії. Він розбив військо короля Нортумбрії Егфріта у битві на березі річки Трент. У бою загинув Ельфвін, брат короля Нортумбрії. В результаті перемоги Мерсія повернула собі Ліндсі.
Етельред був побожним королем, «знаменитий більше за свою побожність, ніж за тягу до війни». Він зробив кілька земельних дарів на користь розширення церкви, включаючи ділянки в Тетбері, Лонг-Ньютон, і Сомерфорд-Кейнс. Є також версія, що Етельред мав відношення до заснування абатства Абінгдон в південному Оксфордширі. За правління Етельреда Теодор, архієпископ Кентерберійський, почав істотну перебудову церковного управління в Мерсії. У 675 році він змістив вигнанного з Йорка Вілфріда з кафедри єпископа Лічфілда, і за наступні чотири роки розділив велику Мерсію на п'ять дієцезій: Лестер, Лічфілд, Вустер, Дорчестер і Херефорд.
В 697 році була убита дружина Етельреда королева Остріт. Згідно тогочастого літописця Беди Преподобного вбивцями були «свої, тобто мерсійські, знатні люди», але він не розкриває причини вбивства. Остріт була похована в монастирі Бардні в провінції Ліндсей (нині Бардні в Лінкольнширі), де покоїлися кістки її дядька Освальда Нортумбрійського. Король Етельред I 704 році, отримавши відразу до мирського життя, поступився короною своєму племіннику Кенреду, а сам постригся в ченці у Барднейському монастирі, де став згодом абатом. Можливо, що Етельред продовжував мати вплив в своєму королівстві і після зречення: Стефан-Едда у житії Св. Вілфріда розповідає, як Етельред викликав до себе Кенреда і повелів йому помиритися з Вілфрідом. Дата смерті Етельреда не засвідчена; хоча відомо, що він був похований в Бардні.
Посилання ред.
- Anderson, Alan Orr (1908). Scottish Annals from English Chroniclers A.D. 500–1286. London: D. Nutt. OCLC 1248209. (1991 edition: ISBN 1-871615-45-3)
- Bede (1991). У D. H. Farmer. Ecclesiastical History of the English People. Revised by R. E. Latham. London: Penguin. ISBN 0-14-044565-X.
- Farmer, D.H. (1988). The Age of Bede. London: Penguin. ISBN 0-14-044437-8.
- Forrester, Thomas (1991). The Chronicle of Henry of Huntingdon. Felinfach: Llanerch Press. ISBN 0-947992-55-3.
- Swanton, Michael (1996). The Anglo-Saxon Chronicle. New York: Routledge. ISBN 0-415-92129-5.
- Brooks, Nicholas (1984). The Early History of the Church of Canterbury: Christ Church from 597 to 1066. London: Leicester University Press. ISBN 0-7185-0041-5.
- Brown, Michelle P.; Farr, Carole A. (2001). Mercia: An Anglo-Saxon kingdom in Europe. Continuum. ISBN 0-8264-7765-8.
- Collins, Roger; McClure, Judith (1994). The Ecclesiastical History of the English People. trans. Bertram Colgrave. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-283866-0.
- Kelly, S. E. «Osthryth (Ostrith) (d. 697), queen of the Mercians» [ 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press, 2004. Retrieved 9 February 2015
- Kirby, D.P. (1992). The Earliest English Kings. London: Routledge. ISBN 0-415-09086-5.
- Lapidge, Michael (1999). The Blackwell Encyclopedia of Anglo-Saxon England. Oxford: Blackwell Publishing. ISBN 0-631-22492-0.
- Stenton, Frank M. (1971). Anglo-Saxon England. Oxford: Clarendon Press. ISBN 0-19-821716-1.
- Thacker, Alan, «St Wilfrid», in Lapidge, Michael (1999). The Blackwell Encyclopaedia of Anglo-Saxon England. Oxford: Blackwell Publishing. ISBN 0-631-22492-0.
- Williams, Ann, Kingship and Government in Pre-Conquest England, c. 500—1066. Basingstoke: Macmillan, 1999. ISBN 0-333-56798-6
- Williams, Ann. «Æthelred (d. after 704)» [ 7 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press, 2004. Retrieved 25 March 2008.
- Yorke, Barbara, «The Origins of Mercia», in Brown, Michelle P.; Farr, Carole A. (2001). Mercia: An Anglo-Saxon kingdom in Europe. Continuum. ISBN 0-8264-7765-8.
- Yorke, Barbara, Kings and Kingdoms in Early Anglo-Saxon England. London: Seaby, 1990. ISBN 1-85264-027-8
- Zaluckyj, Sarah, & Zaluckyj, John, «The Age of Mercian Supremacy», in Zaluckyj, Sarah (2001). Mercia: The Anglo-Saxon Kingdom of Central England. Logaston: Logaston Press. ISBN 1-873827-62-8.
- Zaluckyj, Sarah (2001). Mercia: The Anglo-Saxon Kingdom of Central England. Logaston: Logaston Press. ISBN 1-873827-62-8.
Примітки ред.
- The Wiley Blackwell Encyclopedia of Anglo-Saxon England: Lapidge/The Wiley Blackwell Encyclopedia of Anglo-Saxon England / M. Lapidge, J. Blair, S. Keynes et al. — 2 — Chichester: Wiley, 2014. — P. 527. — 583 p. — ISBN 978-0-470-65632-7, 978-1-118-31606-1 — doi:10.1002/9781118316061
| Це незавершена стаття з історії Великої Британії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |