? Ерміт рудий |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Phaethornis ruber (Linnaeus, 1758) |
Ареал виду |
Підвиди |
| (Див. текст) |
| Синоніми |
| Trochilus ruber Linnaeus, 1758 |
Посилання |
Ермі́т рудий (Phaethornis ruber) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 8-9 см, вага 1,8-3 г. Верхня частина голови темно-зелена, спина і хвіст рудувато-коричневі. Нижня частина тіла руда або рудувато-оранжева. Через очі ідуть широкі чорні смуги, окаймлені білуватими "бровами" і "вусами". Стернові пера мають вузькі білі кінчики. Дзьоб вигнутий, довжиною 2-2,3 см, чорний, знизу бяля основи жовтий, лапи чорні. У самців на грудях є чорні смуги. У самиць нижня частина тіла блідіша, ніж у самців, смуга на грудях у них відсутня.
Таксономія ред.
Рудий ерміт був описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у 1758 році, в десятому виданні його праці «Systema Naturae» під назвою Trochilus ruber. Лінней опирався на більш ранній опис, зроблений англійським натуралістом Джорджем Едвардсом у 1743 році в праці «A Natural History of Uncommon Birds» за зразком з Суринаму. Пізніше рудого ерміта було переведено до роду Ерміт (Phaethornis), описаного британським зоологом Вільямом Джоном Свенсоном у 1827 році.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:
- P. r. episcopus Gould, 1860 — центральна і східна Венесуела, Гаяна і північно-західна Бразилія;
- P. r. ruber Gould, 1860 — від Суринаму і Французької Гвіани через Бразилію до південно-східного Перу і північної Болівії;
- P. r. nigricinctus Gould, 1860 — від східної Колумбії і південно0західної Венесуели до північного Перу;
- P. r. longipennis Carriker, 1935 — південне Перу (від Паско до північного Куско).
Поширення і екологія ред.
Руді ерміти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть в підліску вологих рівнинних і заболочених тропічних лісів та на узліссях. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя. Живляться нектаром квітів, пересуваючись за певним маршрутом, а також доповнюють раціон дрібними комахами і павуками. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, на півночі ареалу він триває переважно з травня по жовтень, на півдні з жовтня по лютий. Самці збираються на токовищах, де приваблюють самиць співом. Гніздо конусоподібне, робиться з рослинних волокон, моху, лишайників і павутиння, підвішується до нижньої сторони листа. В кладці 2 яйця.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Phaethornis ruber: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 30 липня 2022
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 121.
- Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 32, plate 32 upper.
- Peters, James Lee, ред. (1945). Check-List of Birds of the World 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 14.
- Swainson, William John (1827). A synopsis of the birds discovered in Mexico by W. Bullock, F.L.S. and Mr. William Bullock jun.. Philosophical Magazine. New Series 1: 364–369, 433–442 [441]. doi:10.1080/14786442708674330.
- Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 липня 2022.
Посилання ред.
- Поштові марки із зображенням рудого ерміта.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |