Епітадей

Епітадей (дав.-гр. Έπιταδεύς) — спартанський ефор.

Закон Епітадея

Закон Епітадея був прийнятий приблизно 400 до н. е., вірогідно в добу Агесілая. За ним дозволялося передавати землю та все майно іншій особі за вільним вибором у вигляді подарунка чи заповіту. Таким чином, невідчужуваність клерів була знищена, а це неминуче вело до зменшення числа громадян-землевласників і до зосередження землі в руках небагатьох, і особливо дочок-спадкоємиць.

Якщо в 6 столітті до н. е. нараховувалося 9-10 тисяч громадян, які мали повні клерухії, то в 376 до н. е. Спарта змогла виставити лише 2 500 гоплітів. Майно приватної особи було в повному розпорядженні держави: останнє могло наказати жінкам видати всі свої коштовності, кредиторам — поступитися на його користь своїми позиками.

Література

• В. О. Балух, Ю. І. Макар «Історія стародавньої Греції»

Посилання

• Реальный словарь классических древностей^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Феномен лихварства^{[недоступне посилання з липня 2019]}