Епімете́й (грец. Epimetheus) — у давньогрецькій міфології — один із чотирьох синів Япета, міфологічна постать, тісно пов'язана з переказами про Прометея та Пандору. Як вказує саме ймення, Епіметей (тобто «той, що думає після») є антиподом його брата Прометея («того, що думає наперед»). Епіметея вважали дурнем та боягузом. Прометей, увівши в оману Зевса при жертвопринесенні, дав пораду Епіметеєві не брати від Зевса жодних дарів, бо боявся помсти з боку Громовержця. Однак той не послухав брата і прийняв від Гермеса послану Зевсом Пандору, яка принесла на Землю всі нещастя.
Література Редагувати
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Примітки Редагувати
- ↑ Н. О. Эпиметей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLа. — С. 917–918.
- Любкер Ф. Iapetus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 653.
- Иапет // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIIа. — С. 618.
- Любкер Ф. Atlas (ii) // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 181–182.
- Любкер Ф. Prometheus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1109–1110.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Епіметей (міфологія) |