Енергетика Італії

Енергетика Італії орієнтується на довізну сировину. Електроенергетика забезпечує потреби держави в електроенергії.

До 2030 року водень повинен зайняти 2% в кінцевому споживанні енергії, а до 2050 року його частка має зрости до 20%.

Нафтова промисловість

В Італії домінує нафтова промисловість (понад 70%). Через брак енергетичних ресурсів країна змушена імпортувати переважну кількість потрібних для нафтової економіки (95% від споживання) та природного газу (60%). З країн Перської затоки нафта надходить морськими шляхами, переробляється на нафтопереробних підприємствах, які знаходяться в портових містах. З Росії та Алжиру експортується газ газопроводами, прокладеними по дну Середземного моря.

Електростанції

Теплові електростанції

На ТЕС виробляється понад 200 млрд кВт/годин — це 65%, основна частина електроенергії в Італії. В Італії ТЕС працюють на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті. Орієнтуються на споживача, тому розміщуються біля нафтопереробних заводів, або у великих містах у центрі Італії та на узбережжях Лігурійського, Тірренського, Адріатичного морів.

Гідроелектростанції

30% електроенергії виробляють ГЕС, що розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт.

Атомні електростанції

у 1987 році в Італії пройшов всенародний рефередум, який дав негативне рішення, щодо роботи АЕС в Італії. Тому АЕС в Італії не працюють. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики^[en].

Посилання

1. Італійська воднева стратегія: до 2050 року водень повинен зайняти 20% в кінцевому споживанні енергії. kosatka.media (рос.). Процитовано 2 грудня 2020. 
2. Юрківський В.М. . Архів оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016. 
3. . geograf.com.ua. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.