Ендіміон (грец. Ενδυμίωνας) — син Етлія, надзвичайно вродливий юнак (пастух або мисливець), якого Зевс узяв на небо; запалав коханням до Гери, за що Громовержець покарав його вічним сном.
За іншою версією, Ендіміона приспала Селена, щоб поцілувати вродливого юнака, якого покохала. Ще одна версія розповідає, що Селена благала Зевса виконати будь-яке бажання Ендіміона, і той випросив собі вічний сон з безсмертям і юністю.
М. Мюллер в Ендіміоні вбачає Сонце, яке під кінець ночі зустрічається з Місяцем — Селеною. Культ Ендіміона існував в Еліді й Карії. За елейським міфом, від Ендіміона Селена народила 50 дочок. Окрім Селени можливо мав іще дружин — Гіперіппа, Астероїда, Хромія.
Міф про Ендіміона пояснювали по-різному: його вважали генієм ночі, уособленням смерті. 50 Ендіміонових дочок ототожнювали з 50 місяцями, що входили до чотирирічного проміжку між Олімпійськими іграми.
Образ заснулого Ендіміона зустрічається в мистецтві (Ф. Щедрін та інші). Сон Ендіміона — синонім тривалого сну.
За однією з версій був сином Зевса від німфи Каліки, став царем Еліди, вигнав з Олімпії царя Клімена, а її приєднав до Еліди.
У «Правдивій історії» Лукіана Самосатського, Ендіміон зображений царем Місяця, який воює з Фаетоном, царем Сонця, за Ранішню зорю.
Див. також Редагувати
- 342 Ендіміон — астероїд, який було названо на честь персонажу.
Література Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Endymion |
- Павсаній, Ἑλλάδος περιήγησις (Опис Еллади), 5, 8, 1. (гр.)
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Замаровский Войтех. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. — , М.: Республика, 1994. — 399 с.: ил. — ISBN 5-250-01575-1.