Елізабет Борн

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борн.

Елізабе́т Борн (фр. Élisabeth Borne; нар. 18 квітня 1961(19610418), Париж, Франція) — французька політична діячка, член партії «Вперед, республіко!». Прем'єр-міністр Франції з 16 травня 2022 року. Міністр праці, розвитку та інтеграції в уряді Жана Кастекса з 6 липня 2020 до 16 травня 2022 року. Міністр екологічного та інклюзивного переходу з 19 липня 2019 до 6 липня 2020 року та міністр транспорту з 17 травня 2017 до 19 липня 2019 в урядах Едуара Філіппа.

Елізабет Борн
фр. Élisabeth Borne
{{{ім'я}}}
Прем'єр-міністр Франції
Нині на посаді
На посаді з	16 травня 2022
Президент	Емманюель Макрон
Попередник	Жан Кастекс
Міністр праці, розвитку та інтеграції
6 липня 2020 — 16 травня 2022
Президент	Емманюель Макрон
Прем'єр-міністр	Жан Кастекс
Попередник	Мюріель Пеніко^[en]
Наступник	Олів'є Дюссо
Міністр екологічного та інклюзивного переходу
19 липня 2019 — 6 липня 2020
Президент	Емманюель Макрон
Прем'єр-міністр	Едуар Філіпп
Попередник	Франсуа де Рюжі^[en]
Наступник	Барбара Помпілі
Міністр транспорту
17 травня 2017 — 19 липня 2019
Президент	Емманюель Макрон
Прем'єр-міністр	Едуар Філіпп
Попередник	Ален Відаліс^[en]
Наступник	Жан-Баптист Джеббарі^[en]
Народилася	18 квітня 1961(1961-04-18) (62 роки) XV округ Парижа, Франція
Відома як	політична діячка, інженер, посадова особа
Країна	Франція
Alma mater	Політехнічна школа, Національна школа мостів та доріг і Collège des ingénieurs^d
Політична партія	Терени поступу^d і Renaissance
Батько	Joseph Borne^d
Мати	Marguerite Lescène^d
У шлюбі з	Olivier Allix^d
Діти	Nathan Allix^d
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народилась 18 квітня 1961 року на XV окрузі Парижа в родині фармацевтки з Кальвадосу Маргаріт Лесен та Жозефа Борна (уродженого Борнштейна), які керували фармацевтичною лабораторією. Її мати була нормандкою, а батько був євреєм польського походження з родини, яка переїхала до Франції 1939 року, брав участь у русі Опору в період Другої світової війни, 1942 року був депортований до концтабору Аушвіц-Біркенау, звільнився за рік, а 1950 року отримав французьке громадянство. Учинив самогубство 1972 року, коли Елізабет було 11 років. Її матері не вистачало коштів на утримання двох дітей, тож Елізабет стала ученицею нації^[fr], що дозволило їй отримати стипендію на навчання.

Здобула ступінь бакалавра в ліцеї Жансон-де-Саї, потім пройшла підготовчі курси в тому ж закладі. Після цього вступила до Політехнічної школи (клас 1981 року), закінчила там навчання 1984 року. 1986 року закінчила Національну школу мостів і доріг, здобувши інженерну освіту. Закінчила Інженерний коледж^[en].

Професійна кар'єра

Розпочала свою кар'єру 1987 року, коли приєдналася до Міністерства устаткування, а потім — до регіонального управління обладнанням Іль-де-Франс 1989 року. На початку 1990-х стала радницею Міністерства національної освіти в Ліонеля Жоспена, потім — у Жака Ланга^[en].

Після роботи у Sonacotra (перейменована на Adoma 2007 року) 1997 року стала технічною радницею з питань транспорту в адміністрації Ліонеля Жоспена, цю посаду обіймала впродовж 5 років і пішла з посади після невдачі Жоспена на президентських виборах 2002 року

Із 2002 до 2007 року була директоркою зі стратегії Société Nationale des Chemins de fer Français (SNCF), а 2008 року стала директоркою із концесій Eiffage^[en].

З 2008 до 2013 року була генеральною директоркою з містобудування в міській раді Парижа під керівництвом Бертрана Деланое.

У лютому 2013 року обійняла посаду префекта Пуату-Шаранту та В'єнни, ставши першою жінкою, що зайняла цей пост.

З 2014 до 2015 року очолювала апарат Сеголен Руаяль при Міністерстві екології.

20 травня 2015 року очолила Régie Autonome des Transports Parisiens (RATP), ставши другою жінкою, призначеною Франсуа Олландом на посаду керівника великої державної компанії, та другою жінкою, що обійняла посаду керівника цієї компанії.

Політична кар'єра

Наближена до Соціалістичної партії, вона голосувала за Емманюеля Макрона у першому турі президентських виборів 2017 року, приєдналась до «Вперед, республіко!» під час першої президентської кампанії Макрона.

2020 року приєдналась до Території поступу^[fr], політичної партії, створеної Олів'є Дюссо та Жаном-Івом ле Дріаном для консолідації лівої частини електорату Емманюеля Макрона.

Міністр транспорту

У травні 2017 року призначена міністром транспорту в першому уряді Едуара Філіппа, обіймала цю ж посаду в другому уряді Філіппа.

Міністр екологічного та інклюзивного переходу

16 липня 2019 року призначена міністром екологічного та інклюзивного переходу, однак, на відміну від двох своїх попередників, статусу державного міністра не мала.

Міністр праці, розвитку та інтеграції

6 липня 2020 року призначена міністром праці, розвитку та інтеграції в уряді Жана Кастекса.

Прем'єр-міністр

16 травня 2022 року Президент Франції призначив її прем'єр-міністром і доручив їй сформувати уряд після того, як раніше цього дня Жан Кастекс подав у відставку з посади прем'єр-міністра. Борн стала другою жінкою на посту прем'єр-міністра після Едіт Крессон, яка обіймала цю посаду з 1991 до 1992 року.

20 травня 2022 року президент Емманюель Макрон затвердив склад уряду, сформованого за поданням Борн.

5 травня 2022 року керівна коаліція опублікувала список 187 своїх кандидатів на парламентських виборах, що відбулись 12 та 19 червня 2022 року, — Борн висувалась на 6 виборчому окрузі департаменту Кальвадос. Здобула 34,32% голосів у першому турі, випередивши кандадата від NUPES^[en] Ное Гошара, який отримав 24,53%. Перемогла в другому турі, здобувши 52,3% (проти 47,7% у Ное Ношара). Згідно з політичною традицією, заснованою Макроном 2017 року, член уряду, якому не вдалось виграти на парламентських виборах, мусить піти у відставку. Двоє новопризначених міністрів та державний секретар втратили свої посади в уряді у зв'язку з поразкою на виборах.

Після втрати президентською силою абсолютної більшости на виборах Борн подала у відставку, однак Макрон відмовився її задовольнити. 26 червня Емманюель Макрон доручив їй сформувати уряд. 4 липня Макрон провів перестановки в уряді.

Приватне життя

30 червня 1989 року одружилась із Олів'є Аліксом, викладачем та інженером, згодом народила сина Натана. За кілька років пара розлучилась.

Нагороди

• Кавалер Ордена Почесного легіону (12 липня 2013)
• Кавалер Ордена «За заслуги» (6 листопада 2018)
• Офіцер Ордена «За заслуги» (14 листопада 2016)
• Командор Ордена Морських заслуг (2019)

Примітки

1. Roglo — 1997. — 8549233 екз.
   d:Track:Q83365652
2. Ingeniera de larga trayectoria, incansable y despiadada. Así describen los analistas franceses a Élisabeth Borne, la nueva primera ministra de Francia — 2022.
3. https://www.gala.fr/l_actu/news_de_stars/elisabeth-borne-premiere-ministre-qui-est-son-fils-nathan_494125
4. . РБК-Україна (українською). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
5. . France24 (англійською). 19 травня 2022. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
6. Elisabeth Borne. Elle a pris le métro. Liberation (французькою). 20 травня 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
7. . Ouest France (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
8. . L'internaute (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
9. . Midilibre (французькою). 25 січня 2016. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
10. . FranceInter (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
11. . Le Figaro Étudiant (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
12. . La Depeche (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
13. . CNews (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
14. . L'Express (французькою). 17 травня 2017. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
15. . L'Usine nouvelle (французькою). 17 травня 2017. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 17 травня 2022. 
16. . L'Indépendant (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
17. . BFMTV (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
18. . France Bleu (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 
19. . Ouest France (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
20. . La Tribune (французькою). 20 травня 2015. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
21. . Liberation (французькою). 8 січня 2018. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
22. . Le Journal du dimanche (французькою). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
23. . Le Monde (французькою). 3 лютого 2020. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
24. . Le Figaro (французькою). 17 травня 2017. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2022. 
25. . FranceInfo (французькою). 16 липня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
26. . BFMTV (французькою). 17 липня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
27. . Le Monde (французькою). 6 липня 2020. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 17 травня 2022. 
28. . Укрінформ (українською). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
29. . Інтерфакс-Україна (українською). 16 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
30. У Франції оголосили склад нового уряду. Укрінформ (українською). 20 травня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
31. Макрон затвердив склад нового уряду Франції. Лівий берег (українською). 21 травня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
32. . France Bleu (французькою). 5 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
33. French PM Borne tries to shake off 'out-of-touch technocrat' label ahead of legislative elections. Le Monde (англійською). 17 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
34. French legislative elections: PM Elisabeth Borne wins first-ever election in Normandy. Le Monde (англійською). 19 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
35. У Франції відбудеться перший тур парламентських виборів. Інтерфакс-Україна (українською). 12 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
36. French legislative elections: Ministers of environment and health lose seats, will have to resign. Le Monde (англійською). 19 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
37. Макрон не прийняв відставку прем’єр-міністра Франції. Європейська правда (українською). 21 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
38. Макрон доручив формування уряду чинній прем’єрці. Європейська правда (українською). 26 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
39. Президент Франції провів перестановки у кабінеті міністрів після поразки на виборах. УНН (українською). 4 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
40. У Франції масштабні перестановки в уряді після невдалих виборів для партії Макрона. Європейська правда (українською). 4 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
41. Elisabeth Borne : qui est son ex-mari et père de son fils, Olivier Allix ?. Femme Actualle (французькою). 16 травня 2022. Процитовано 5 липня 2022. 
42. . Legifrance.gouv.fr (французькою). Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 17 травня 2022. 
43. . Legifrance.gouv.fr (французькою). Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 17 травня 2022. 
44. (французькою). Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 

Посилання

• Елізабет Борн на Gouvernement.fr [ 12 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Політичні посади
Попередник: Ален Відаліс^[en]	Міністр транспорту 2017—2019	Наступник: Жан-Баптист Джеббарі^[en]
Попередник: Франсуа де Рюжі^[en]	Міністр екологічного та інклюзивного переходу 2019—2020	Наступник: Барбара Помпілі
Попередник: Мюріель Пеніко^[en]	Міністр праці, розвитку та інтеграції 2020—2022	Наступник: Олів'є Дюссо
Попередник: Жан Кастекс	Прем'єр-міністр Франції з 2022	Повноважний