Ельзаський діалект — один з нижньо-алеманських діалектів німецької мови, поширений практично по всій території Ельзасу. Найближчий до швабського та швейцарського діалектів німецької мови.
| Ельзаський діалект | |
|---|---|
| Elsässerditsch | |
| Поширена в | Франція, Німеччина |
| Регіон | Ельзас |
| Носії | більше 700 000 |
| Писемність | латиниця |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-2 | — |
| SIL | gsw |
З часом в ельзаський діалект проникає до все більшої кількості французьких слів. Проте його нижча соціальна роль (особливо після Другої світової війни) не дозволяє йому розвиватися на належному рівні. Нині ельзаським діалектом говорять переважно робітники, селяни, а також переконані прихильники ельзаської культури. Лише близько 40 відсотків населення Ельзасу можуть розуміти та висловлюватися цим діалектом.
Статус ельзаського діалекту у Франції Редагувати
Згідно з конституцією Франції, єдиною офіційною мовою на території республіки є французьку мова. Разом з тим уряд країни визнає певні права за ельзаським діалектом та деякими іншими регіональними говірками. 1999 року дослідження Національного статистичного інституту показали, що у Франції налічується 548 000 повнолітніх носіїв діалекту. Це ставить його на друге місце за поширеністю серед регіональних мов Франції (після Окситанської).
Порівняльний словник Редагувати
| Українська | Ельзаська | Верхньо-Алеманнська | Швабська | Німецька | Французька |
|---|---|---|---|---|---|
| будинок | Hüüs [hyˑs] | Huus | Hous | Haus | maison |
| гучний | lüüt [lyˑd̥] | luut | lout | laut | bruyant |
| люди | Lit [lɪd̥] | Lüt | Leid | Leute | gens |
| сьогодні | hit [hɪd̥] | Hüt | heid | heute | aujourd'hui |
| красивий | schen [ʃeːn] | schö | sche | schön | beau |
| Земля | Ard [aˑɾd̥] | Ärd | Erd | Erde | terre |
| туман/імла | Nabel [naːb̥l̩] | Näbel | Nebl | Nebel | brouillard |
| вода | Wàsser [ʋɑsəɾ] | Wasser | Wasser | Wasser | eau |
| чоловік | Mànn [mɑˑn] | Maa | Mà | Mann | homme |
| їсти | assa [asə] | ässe | essa | essen | manger |
| пити | trenka [d̥ɾənɡ̊ə] | trinkche | trenka | trinken | boire |
| маленький | klai [ɡ̊laɪ̯] | chlei | kloi | klein | petit, petite |
| дитина | Kind [kɪnd̥] | Chind | Kind | Kind | enfant |
| день | Däi | Dag | Dàg | Tag | jour |
| жінка | Frài | Frou | Frau | Frau | femme |
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 19 лютого 2010. Процитовано 31 січня 2015.
Література Редагувати
- (фр.) [1] [ 19 березня 2012 у Wayback Machine.] François Héran, et al. (2002) «La dynamique des langues en France au fil du XXe siècle». Population et sociétés 376, Ined.
- (фр.) [2] [ 24 липня 2018 у Wayback Machine.] «L'alsacien, deuxième langue régionale de France» Insee, Chiffres pour l'Alsace no. 12, December 2002
- (фр.) Brunner, Jean-Jacques. L'alsacien sans peine. ASSiMiL, 2001. ISBN 2-7005-0222-1
- (фр.) Laugel-Erny, Elsa. Cours d'alsacien. Les Editions du Quai, 1999.
- (фр.) Matzen, Raymond, and Léon Daul. Wie Geht's ? Le dialecte à la portée de tous La Nuée Bleue, 1999. ISBN 2-7165-0464-4
- (фр.)Matzen, Raymond, and Léon Daul. Wie Steht's ? Lexiques alsacien et français, Variantes dialectales, Grammaire La Nuée Bleue, 2000. ISBN 2-7165-0525-X