Електробезпе́ка — система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, статичної електрики i електромагнітного поля. Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання про електробезпеку необхідні всім людям, особливо тим, хто виконує електротехнічне обслуговування.
Способи захисту Редагувати
- електрична ізоляція
- захист від випадкового дотику до струмопровідних частин
- захисне заземлення, занулення, зрівнювання електричних потенціалів
- захисне вимкнення
- застосування наднизької (безпечної) напруги
- контроль і профілактика пошкодження ізоляції
- захист від небезпеки при переході з вищої сторони на нижчу
- електричне розділення кіл
- застосування індивідуальних захисних засобів
Безпечна напруга Редагувати
SELV (safety extra-low voltage, низька напруга) — це напруга не більше 48 В змінного струму та не більше 120 В постійного струму, що застосовується в електричних колах для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. Найбільший ступінь безпеки досягається за напруги до 12 Вольт. У виробництві частіше використовують мережі напругою 12 Вольт та 36 Вольт. Для створення таких напруг, використовують знижувальні трансформатори.
Гальванічне розділення кіл Редагувати
Розгалужена електрична мережа великої протяжності, має значну ємність і невеликий опір фаз відносно землі. Через це, навіть дотик до 1 фази є дуже небезпечним. Якщо єдину мережу розділити на декілька невеликих мереж такої ж напруги, то небезпека ураження різко знижується. Зазвичай, поділ мереж здійснюється шляхом приєднання окремих електроустановок крізь розділові трансформатори. Захисне розділення електромереж, допускається лише для мереж до 1000 Вольт.
Електрична ізоляція Редагувати
Шар діелектрика, яким покривають поверхню струмопровідних елементів, або конструкція з непровідного матеріалу, за допомогою якої струмопровідні частини відокремлюються від інших частин електрообладнання, називається електричною ізоляцією. Опір ізоляції повинен бути не менше 0,5 МОм.
Види ізоляції Редагувати
- робоча — електрична ізоляція струмовідних частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом;
- додаткова — електрична ізоляція, передбачена додатково до робочої ізоляції для захисту від ураження електричним струмом у разі ушкодження робочої ізоляції;
- подвійна — ізоляція, яка складається з робочої та додаткової ізоляції;
- посилена — поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує захист від ураження електричним струмом не менше ніж подвійна ізоляція.
Захист від випадкового дотику до струмопровідних частин Редагувати
Для усунення небезпеки дотику до струмопровідних частин електрообладнання необхідно забезпечити їх недоступність. Це досягається за допомогою розташування струмопровідних частин на недосяжній висоті або в недоступному місці, а якщо таке розташування неможливе — застосування огорож і бар'єрів.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Текст]: підруч. / В. Ц. Жидецький. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. — 336 с. — ISBN 966-8013-11-5
- Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Державний нормативний акт про охорону праці — Затверджено: Наказ Дернаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4. Дата введення 20.02.1998 р.
Інтернет-джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Електробезпека |
- http://www.ot.kiev.ua/new_page_30.htm [ 10 грудня 2008 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |