Патріарх Діонісій (грец. Πατριάρχης Διονύσιος Α΄; до 1410, Диміцана, Пелопоннес — 1492, Константинополь) — Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх. Обіймав патріарший престол двічі — приблизно з 1466 до 1471 року і з липня 1488 року по 1490 рік. Шанується в лику святителів.
| Діонісій I | |
|---|---|
| Народився | 1420 Dimitsanad, Аркадія, Пелопоннес, Decentralized Administration of Peloponnese, Western Greece and the Ionian Islandsd, Греція |
| Помер | 1492 Константинополь, Османська імперія |
| У лику | святитель |
Біографія Редагувати
Народився в Диміцані, Пелопоннес. У 1440 році був ченцем у Константинопольському монастирі Мангана і послушником эфесского єпископа Марка Ефеського, який висвятив його на священика. Під час завоювання міста (1453) був взятий в полон турками, але незабаром був викуплений багатим греком.
В 1455 році він був висвячений Патріархом Константинопольським Геннадієм II Схоларієм в сан Филипопольского єпископа. У 1466 року в результаті скинення патріарха Марка II і спроби звести на престол Симеона Трапезундського виник внутрішньоцерковний конфлікт. 15 Січня 1467 року з метою припинити протиборство партій і відновити церковний мир Священний Синод засудив Марка і Симеона до заслання і обрав патріархом Діонісія І. Підтримку новому патріарху зробила мачуха султана Мехмеда II Марія (Мара) з серб. роду Бранковичів, яка піднесла султану в подарунок 2 тис. золотих флоринів. Після цього плата султану за вступ патріарха на престол (пешкеш) стала традицією.
В період 1-го Патріарства Д. визнав єдино законним митрополитом Київським і всієї Русі Григорія Болгарина (грамота від 14 березня 1467 р.), що погіршило відносини між Константинопольським Патріархатом і Великим князівством Московським. В 1471 році Діонісій був відлучений від церкви через наклеп, за яким він нібито прийняв іслам. Його останки зберігаються там до цих пір. РПЦ шанує його як святого і святкує його пам'ять 23 листопада.
Примітки Редагувати
- Schäfer J. Ökumenisches Heiligenlexikon — 1998.
- Кесякова, Елена. Книга за Пловдив. — Пловдив : Издателство „Полиграф“, 1999. — P. 112. — ISBN 954-9529-27-4.
- . www.pravenc.ru. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
Література Редагувати
- (болг.) Иван Гошев. Пловдивските архиереи от турското робство. // Сборник в чест на Пловдивския митрополит Максим по случай 80 години от раждането му и 60 години от приемане на духовно звание. — София, 1931.
- (греч.) Τ. Γριτσόπουλος. Ὁ ἀπὸ Φιλιππουπόλεως οἰκουμενικὸς πατριάρχης Διονύσιος Α'. — Ἀρχεῖον τοῦ Θρακικοῦ λαογραφικοῦ καὶ γλωσσικοῦ θησαυροῦ, 20, 1955, 3—37.
- (нім.) Trapp, E. Prosopographisches Lexikon der Palaiologenzeit. — Wien, 1976—1996, № 5498.
- (греч.) M. Παΐζη-Aποστολοπούλου. O Διονύσιος Α΄ και το μοναστήρι της Κοσίνιτσας: Νέες γνώσεις από νέες αναγνώσεις. // H Δράμα και η περιοχή της, Iστορία και πολιτισμός. — Δράμα, 1998. — 279-286 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
- (фр.) M.-H. Blanchet. Georges-Gennadios Scholarios (vers 1400-vers 1472): un intellectuel face à la disparition de l’Empire byzantin. — P., 2008. — P. 228.
- Герд Л. А. Дионисий I [ 14 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XV. — С. 304. — 752 с. — 39 000 экз. — ISBN 978-5-89572-026-4.