Дєдовськ У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення Дє довськ рос Дедовск місто районного підпорядкув

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дєдовськ (значення).

Дє́довськ (рос. Дедовск) — місто районного підпорядкування в Істринському районі, Московська область, Росія. Найбільший населений пункт в муніципальному утворенні міського поселення Дєдовськ.

Місто Дєдовськ

Герб Дєдовська

Прапор Дєдовська

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Московська область

Муніципальний район

Істринський район

Код ЗКАТУ:

46218503

Код ЗКТМО:

46618103001

Основні дані

Час заснування

1911

Статус міста

1940

▲ 29 558

7 км²

143530, 143532

+7 49631

Географічні координати:

55°52′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 55.867° пн. ш. 37.133° сх. д. / 55.867; 37.133Координати: 55°52′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 55.867° пн. ш. 37.133° сх. д. / 55.867; 37.133

Вебсторінка

dedovsk.ru

Мапа

Дєдовськ

Дєдовськ у Вікісховищі

Населення — 29 558 осіб. (2017)..

Розташоване за 38 км на північний захід від Москви (від нульового кілометра), за 18 км від МКАД, за 20 км від районного центру — Істри, на Волоколамському шосе. На території міста розташовано три зупинки Ризького напрямку Московської залізниці: платформа Малиновка, станція Дєдовськ і платформа Миїтівська.

Історія ред.

Назва походить від села Дєдово, що було розташоване на цьому місці (відоме з XVI століття). У 1913 році в Дєдові була побудована прядильно-ткацька фабрика (нині ПО технічних тканин) з робітничим селищем Дєдовський) при ній.

У 1940 році селище (разом з селом) було перетворено в місто Дєдовськ.

Економіка ред.

У місті розташовані такі промислові підприємства: Дєдовське виробниче об'єднання технічних тканин — ДПОТТ (головне підприємство міста, у наш час^[коли?] територія фабрики здається під склади й не пов'язані з прямої сфері діяльності виробництва — косметика, мінеральна вода, і т. д.), взуттєва фабрика «Дефо», завод керамічних виробів ВАТ «Сокіл» (виробництво плитки), ремонтно-механічний завод. Один з найстаріших в області хлібозаводів («Дєдовський хліб»).

Культура ред.

У Центрі мистецтв ім. Олександра Васильовича Прядка, розташованому в колишньому ДК ОКБ інституту «Гідропроект» існує картинний вернісаж.

Діє дитяча художня школа, англійська інтерактивний дитячий клуб «English colours».

Освіта ред.

З 1998 року в місті працює філія Російського державного соціального університету (РГСУ).

Цікаві місця ред.

Поблизу Дєдовська, за 7 км на північний захід, у селі Аносіно — ансамбль Борисоглібського монастиря, заснованого в 1823 році княгинею Євдокія Мещерською, що підстриглася у черниці . З 1919 року на території колишнього монастиря діяв один з відділів Московського обласного краєзнавчого музею. У 1992 році будови, що залишилися від монастиря і прилегла земля передані Московському патріархату. Силами черниць і робочих відновлений Троїцький собор.

За 5 км на північ, у селі Дєдово-Тализіна розташовувалася садиба Коваленська, у якій проживав перекладач і публіцист М. С. Соловйов, часто гостював його брат філософ В. С. Соловйов, у молоді роки подовгу жив письменник і поет Андрій Бєлий, заїжджали Олександр Блок, Валерій Брюсов, Костянтин Бальмонт. Зараз від садиби зберігся лише зарослий ставок і залишки саду.

З 2000 по 2005 в прадідівських будувалася церква Георгія Переможця.

Цікаві факти ред.

Приблизно в XVII століттяе князь Вадбольскій, тодішній власник села Аксеновка (пізніше увійшла до складу міста), поїхав до Волоколамськ грати в карти і привіз додому виграш — дві сім'ї кріпаків селян, Старікове і Нікітіних. Нащадки Стариковим досі живуть на вулиці 1-а Пролетарська і на Віленінском селищі, а ці два прізвища носять кілька десятків сімей в місті.

Про деякі події, що відбувалися в місті 2-8 грудня 1941 року в дні Битви за Москву, розповідається в документальній повісті «День командира дивізії», написаної безпосереднім очевидцем тих подій колишнім військовим кореспондентом журналу «Прапор» Олександром Беком. У 1983 році повість була екранізована на Кіностудії ім. Горького режисером Ігорем Ніколаєвим під однойменною назвою «День командира дивізії».

В даний час, завдяки діючому в місті клубу кікбоксінга «Профі-Спорт»,

Дедовськ взагалі вважається містом кікбоксерів
— Костянтин Юрійович Новиков, головний тренер команди кікбоксингу ЦСКА

Уродженці міста ред.

Військовослужбовці

Маков Володимир Миколайович — гвардії капітан РСЧА, у роки війни служив у 136-й Режецкой Червонопрапорної бригаді армійської гарматної артилерії. 30 квітня 1945 під час взяття Рейхстагу командував штурмовою групою, першою водрузили Прапор Перемоги над парадним входом західної частини будівлі, про що о 22 год. 30 хв. доповів по рації в штаб: «прибили в голову якоїсь німецької бл…», маючи на увазі корону статуї «Богиня Перемоги».

Діячі культури

Касьян Тетяна Костянтинівна (нар. 1957 року) — заслужений художник України.
Мадянов Вадим Сергійович (нар. 23 листопада 1959 року) — радянський і російський кіноактор, кінорежисер.
Мадянов Роман Сергійович (нар. 22 липня 1962 року) — радянський і російський актор театру і кіно, телеглядачам відомий за ролями в серіалах «Штрафбат», «Солдати», «Гаражі» та інших робіт, заслужений артист Росії.
Дежуров Арсеній Станіславович (нар. 22 серпня 1968 року) — письменник, філолог-германіст, ведучий ранкового інтерактивного каналу «Злітна смуга» на Радіо Росії.

Спортсмени

Українцев Вадим Володимирович (нар. 24 березня 1966 року) — спортсмен-кікбоксер, Чемпіон Світу, дворазовий чемпіон Європи, Чемпіон СРСР з кікбоксингу, президент Федерації кікбоксингу Московської області, Перший віце-президент ФКР, головний тренер збірної Росії з кікбоксингу, Заслужений тренер Росії.
Широков Роман Миколайович (нар. 6 липня 1981 року) — футболіст, гравець санкт-петербурзького ФК «Зеніт», півзахисник національної збірної Росії з футболу, Заслужений майстер спорту Росії.
Лукашов Денис Павлович (нар. 25 квітня 1985 року) — спортсмен-кікбоксер, вихованець Вадима Украинцева, п'ятикратний Чемпіон Світу і триразовий Чемпіон Росії з кікбоксингу, переможець Перших Всесвітніх ігор бойових мистецтв в Пекіне, тренер клубу «Профі-спорт».

Міста-побратими ред.

Нью-Йорк, ^{[джерело?]} США (2011)
Зиряновськ, ^{[джерело?]} Казахстан (2011)

Примітки ред.

Історія Аносіно-Борисоглібського монастиря [ 18 лютого 2012 у Wayback Machine.]//
Наталія Майкова. Дєдове-Тализіна — куточок російської культури [ 1 травня 2010 у Wayback Machine.]//istranet.ru (рос.) 9
[1] [ 11 вересня 2007 у Wayback Machine.] Зі спогадівЗайкова Є. Ф.]//dedowsk.ru
= 10057 4 вересня завершилися Перші Всесвітні Ігри Бойових Мистецтв//cska.ru ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
= view & id = 126 & Itemid = 50 Єгоров і Кантарія були не першими [ 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]//dedowsk.ru
27/705 Радий, що залишився у спорті^{[недоступне посилання з липня 2019]}//proza.ru 17
Чи не залишитися в цій траві… [ 7 вересня 2010 у Wayback Machine.]//sovsport.ru

Література ред.

Города Подмосковья. Кн. 3. — М.: Московский рабочий, 1981. — 736 с., ил. — 35 000 экз.

Посилання ред.

//dedowsk.ru 28
Проект «Старі фото дідівським» [ 20 січня 2011 у Wayback Machine.]
# y = 55860044 & x = 37120485 & z = 15 & l = 1 & m = h & v = 2 wikimapia [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]

[1] Історія Аносіно-Борисоглібського монастиря [ 18 лютого 2012 у Wayback Machine.]//

[2] Наталія Майкова. Дєдове-Тализіна — куточок російської культури [ 1 травня 2010 у Wayback Machine.]//istranet.ru (рос.) 9

[3] [1] [ 11 вересня 2007 у Wayback Machine.] Зі спогадівЗайкова Є. Ф.]//dedowsk.ru

[4] = 10057 4 вересня завершилися Перші Всесвітні Ігри Бойових Мистецтв//cska.ru ^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[5] = view & id = 126 & Itemid = 50 Єгоров і Кантарія були не першими [ 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]//dedowsk.ru

[6] 27/705 Радий, що залишився у спорті^{[недоступне посилання з липня 2019]}//proza.ru 17

[7] Чи не залишитися в цій траві… [ 7 вересня 2010 у Wayback Machine.]//sovsport.ru