Дяченко Анатолій Миколайович (актор)

Анатолій Миколайович Дяченко (нар. 20 березня 1959(19590320)—13 липня 2005, Київ) — український актор театру та кіно, телеведучий, шоумен.

Анатолій Миколайович Дяченко
Народився	20 березня 1959(1959-03-20) Київ, Українська РСР
Помер	13 липня 2005(2005-07-13) (46 років) Київ, Україна дорожньо-транспортна пригода
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор, ведучий, шоу-бізнес, телеведучий
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1982—2005
Дружина	Дяченко Ольга
IMDb	ID 1117979

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дяченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Дяченко Анатолій.

Біографія

Народився 20 березня 1959 року в Києві (Українська РСР). Закінчив Київський театральний інститут. Служив в Хабаровську в ансамблі пісні і танцю.

Був одним з учасників гумористичного клубу «Золотий гусак» (телепередача виходила на телеканалі «Інтер» та на «Першому національному телеканалі», після загибелі Дяченка також виходила на телеканалі «Прямий»), у 2000 році вів телепередачу «З пивом по життю» на «Новому каналі» (перед цим, у 1999 році її вів Юрій Горбунов). Також був ведучим програми «3х4. Найкумедніше домашнє відео» (виробництво програми: Виробнича телевізійна студія «Пілот») на телеканалі «ICTV» (1997—1999) та «Новому каналі» (2000—2005), а після загибелі Дяченка програму вів Геннадій Попенко.

Могила Анатолія Дяченка, Байкове кладовище

Жив в Києві. 13 липня 2005 року у Анатолія Дяченка, який перебував за кермом автомобіля, стався фатальний серцевий напад, що спричинило серйозну автокатастрофу біля Вишгороду. Разом з Дяченком їхав актор Володимир Ямненко, який теж постраждав в аварії. Анатолій Дяченко похований в колумбарії Байкового кладовища (ділянка 10пл, 2 ряд) разом з матір'ю Серафимою Петрівною (померла в 2019).

Творчість

Акторські ролі

• 1978 — Весільний вінок або одіссея Іванка
• 1988 — Острів скарбів
• 1990 — Імітатор
• 1990 — Сеніт зон
• 1991 — Круїз або розлучна подорож
• 1992 — Вишневі ночі
• 1992 — Сплачено наперед
• 1993 — Сад Гетсиманський (ТБ)  — слідчий Донець;
• 2001 — На полі крові. Aceldama;
• 2001 — Слід перевертня;
• 2001 — Вечори на хуторі біля Диканьки (ТБ) — Чуб, батько Оксани;
• 2002 — Нероби (серіал) — Миша;
• 2002 — Снігове кохання, або Сон у зимову ніч;
• 2002 — Лялька (серіал);
• 2003 — Право на захист (серіал);
• 2003 — Снігова королева — сніговик;
• 2003 — За двома зайцями (ТБ) — Коля Коров'як;
• 2003 — Жіноча інтуїція — Анатолій Миколайович (також був сценаристом фільму);
• 2004 — Королева бензоколонки 2 (ТБ) — Панас Петрович;
• 2004 — Сорочинський ярмарок (ТБ) — Черевик;
• 2004 — Між першою і другою;
• 2004 — Убий мене! Ну, будь ласка (ТБ)
• 2005 — Золоті хлопці (серіал) — кухар Оскар;
• 2005 — Весела хата (серіал);
• 2006 — Утьосов пісня завдовжки з життя (серіал) — Шпінглер

Озвучування

Українською мовою

• «Анекдоти» — читає текст (озвучення)

Російською мовою

• «Команда Діг» — (російське озвучення студії «Борисфен-С»)
• «Нероби» — читає текст (російське озвучення студії «Bayrak»)

Режисура

• 1988 — Поразка після перемоги

Примітки

1. Анекдот-клуб "Золотой гусь" (13.09.2002) - Интер (uk-UA). Процитовано 22 липня 2022. 
2. Перший національний презентував 26 нових проектів. detector.media (укр.). 28 липня 2010. Процитовано 22 липня 2022. 
3. С пивом по жизни (сериал 1999 – 2000). www.kinopoisk.ru. Процитовано 22 липня 2022. 
4. Оболонь. З пивом по життю - Новий канал. (18.08.2000.) (uk-UA). Процитовано 22 липня 2022. 
5. Z pyvom po zhyttiu. Novy Kanal. Процитовано 22 липня 2022. 
6. . uaport.net (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022. 
7. Фрагмент передачі - 3 Х 4 - Найкумедніше Домашнє Відео. ICTV. 1998 (uk-UA). Процитовано 22 липня 2022. 
8. Новий, 2000 рік. 3х4: Найкумедніше домашнє відео (фрагмент 4) (uk-UA). Процитовано 22 липня 2022. 
9. Полтавчанин Геннадий Попенко в Киеве заработал на квартиру. Gazeta.ua. 
10. Людина, яка вміла сміятися…

Посилання

• Некрополі Києва [ 7 серпня 2009 у Wayback Machine.](рос.).