Мико́ла Васи́льович Ду́дич (псевдо: «Залізняк», «Адамчук»; 19 грудня 1914, Головецько — 4 травня 1947 Кобло, Стрілківський район, Дрогобицька область, УРСР)) — районовий провідник ОУН. Автор пісні «Повстанська могила».
| Дудич Микола Васильович | |
|---|---|
| У віці 18 років | |
| Народився | 19 грудня 1914 Головецько |
| Помер | 4 травня 1947 (32 роки) Кобло Стрілківський район Дрогобицька область УРСР ·загинув у бою |
| Громадянство | Польща→ Українська держава (1941) |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Посада | районовий провідник ОУН |
| Партія | ОУН УПА |
Життєпис ред.
Народився у селі Головецько Стрілківського району (тепер Самбірський район) у селянській сім'ї. Коли мав чотири роки, сім'я переїхала в с. Кобло Старе (тепер Кобло Самбірського району). В сім'ї виховувалося восьмеро дітей. Після закінчення чотирирічної школи займався самоосвітою. Через брак коштів можливості подальшого навчання не було.
Був активним членом місцевої «Просвіти», брав участь у діяльності вокального та драматичного гуртків, керував церковним хором, танцював та грав на скрипці. Також став організатором сільської бібліотеки, брав участь в усіх культурно-освітніх і патріотичних заходах села, району.
З початком 30-х років став членом ОУН. Очолював Українську Народну Самооборону села Кобло. Був добре знайомий з Романом Шухевичем. Писав вірші і музику до пісень, які користувались популярністю серед повстанців і народу.
У 1942 — 1944 роках Микола Дудич був повітовим провідником Старосамбірщини. З 1944 року — районний провідник ОУН. У підпіллі з 1944 року. Боївка Миколи Дудича брала участь в охороні Установчих зборів Української головної визвольної ради, що відбулися 11 — 15 липня 1944 року неподалік села Сприня на Самбірщині.
4 травня 1947 року, за доносом сексота на прізвище Темник, військами МДБ було оточено криївку Миколи Дудича, була розташована в районі села Кобло Старе на висоті 397 метрів. На той момент Микола Дудич знаходився за кілька десятків метрів від неї, побачивши облаву, почав виманювати облавників в інший бік лісу, ціною власного життя врятував повстанців, які були в криївці.
Дружина Ірина з дітьми (дочка 4 роки, найменшому сину 3 місяці) була вивезена в концтабори і протягом 10 років працювали в Сибіру. Старший син втік і переховувався в селі. Повернувшись з Сибіру, дружина тепер з сім’єю дочки проживає в м. Трускавці на Львівщині.
Див. також ред.
Джерела ред.
- За волю України. Антологія пісень національно-визвольних змагань / упорядник Євген Гіщинський. — Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2002. — 316 с.
Примітки ред.
- Збройне підпілля ОУН: 1-10 травня 1947 року
- . Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 22 березня 2016.
- ↑ . proridne.com. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 22 березня 2016.
Посилання ред.
- Герой у моїй родині. Микола Дудич.[недоступне посилання з жовтня 2019]
- Провідник ОУН «Залізняк»- гордість села Кобло [ 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |