Все волод Бори сович Ду бов рос Всеволод Борисович Дубов 22 травня 1922 Санкт Петербург 26 листопада 1975 Київ радянськи

Все́волод Бори́сович Ду́бов (рос. Всеволод Борисович Дубов; 22 травня 1922, Санкт-Петербург — 26 листопада 1975, Київ) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант.

Всеволод Борисович Дубов

рос. Всеволод Борисович Дубов

Народження

22 травня 1902
Санкт-Петербург

Смерть

26 листопада 1975 (73 роки)
Київ

Поховання

Лук'янівський військовий цвинтар

Країна

Роки служби

1919—1960

Звання

Генерал-лейтенант

Війни / битви

Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна

Нагороди


	Медаль «За оборону Кавказу»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубов.

Біографія

Народився 22 травня 1902 року в Санкт-Петербурзі. До військової служби працював бібліотекарем, конторником, креслярем. У жовтні 1919 року пішов на службу в Робітничо-селянську Червону армію. Брав участь в боях Громадянської війни, в тому числі в боях з військами генерала Миколи Юденича і придушенні Кронштадтського повстання.

Після закінчення Громадянської війни продовжив службу в Червоній армії. У 1921 році закінчив Петроградські кавалерійські курси командного складу, в 1923 році — повторні курси командного складу Окремої Кавказької армії. Служив в кавалерійських частинах на Кавказі, брав участь в придушенні антирадянських виступів. З 1932 року служив на Далекому Сході. У березні 1938 року був заарештований органами НКВС СРСР за сфабрикованим звинуваченням, але в липні 1939 року його було звільнено і він продовжив службу в кавалерійських частинах.

З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни, командував 390-м стрілецьким полком. У серпні 1941 року в боях на Західному фронті отримав важке поранення і довгий час лікувався в госпіталях. З серпня 1942 року командував 23-й кавалерійською дивізією 15-го кавалерійського корпусу, а з червня 1943 року служив заступником начальника штабу і начальником оперативного управління штабу Закавказького фронту.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській армії. 3 серпня 1953 року йому було присвоєно військове звання генерал-лейтенанта. З березня 1957 року служив заступником командувача військами Сибірського військового округу з бойової підготовки та одночасно начальника окружного Управління бойової підготовки.

Був начальник штабу Північного військового округу. Обирався депутатом і .

У серпні 1960 року звільнений в запас. Проживав у Києві. Помер 26 листопада 1975 року, похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» та низкою медалей.

Література

Коллектив авторів. «Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь.» — Москва: Кучково поле, 2011. — Том 1. — 736 с. — 200 экз. — (рос.);
Народные избранники Карелии: Депутаты высших представительных органов власти СССР, РСФСР, РФ от Карелии и высших представительных органов власти Карелии, 1923—2006: довідник / автор-укладач А. І. Бутвіло. — Петрозаводськ, 2006. — 320 с(рос.).