www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ігнацій Дубовський У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубовський Ця стаття містить текст що не відповідає

Ігнацій Дубовський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубовський.
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2018)

Ігна́цій Маріуш Дуб-Дубо́вський (пол. Ignacy Mariusz Dub-Dubowski; 12 квітня 1874, Вільно  — 10 березня 1953, Рим) — римо-католицький єпископ, єпископ-ординарій Луцько-Житомирської дієцезії (1917—1925), апостольський адміністратор Кам'янецької дієцезії (1917—1918), титулярний архієпископ Philippopolis di Arabia.

Ігнацій Дубовський
Народився 12 квітня 1875(1875-04-12)
Вільнюс, Російська імперія
Помер 10 березня 1953(1953-03-10) (77 років)
Рим, Італія
Поховання Кампо Верано
Країна  Республіка Польща
Діяльність католицький священник, католицький єпископ
Знання мов польська
Посада Луцькі римо-католицькі єпископи і титулярний єпископ
Конфесія католицька церква

Життєпис ред.

Народився 30 березня (12 квітня за новим стилем) у Вільні, де закінчив середню школу. У 1894—1899 роках навчався у Духовній Семінарії в Житомирі.

Після єрейських свячень, які отримав з рук єпископа Болеслава Клопотовського в 1899 році, працював адміністратором парафії Шпанів, а потім Ходорків. У 1901—1903 роках навчався в Римі на факультеті догматичної теології в Папській міжнародній колегії Анґелікум, а також на факультеті канонічного права в університеті Ґреґоріанум, у цьому ж університеті захистив докторську дисертацію.

Після повернення з Риму в 1904 році, був призначений адміністратором, а в 1905 році настоятелем парафії в Корці, й був ним до 1909 року. У 1908 р. був секретарем могилівського митрополита архієпископа Аполінарія Внуковського в Петербурзі. У цьому ж самому році був ним призначений почесним каноніком могилівського митрополичного капітулу. Після його смерті, в травні 1909 р., повернувся на місце настоятеля в Корці. Автор праці «Корецькі князі та їх замок у Корці». У 1910 році отримав орден св. Анни ІІІ ступеня і титул папського камергера. У цьому самому році став парохом катедральної парафії в Житомирі та віце-деканом. Від 16 лютого 1912 р. був членом волинського губернаторського комітету статистики. У 1912 р. став катехетом у середній школі св. Володимира, в профшколі та в міській початковій школі, а в 1914 р. також у житомирській фельшерській школі. У 1912—1913 рр. належав до луцько-житомирського єпископського суду. У 1914 р. з номінації матері царя Миколая ІІ, Марії Федорівни, став почесним членом волинської губернської комісії з опіки над сирітськими домами. 19 серпня 1915 року отримав номінацію делегата католицького духовенства у податковій комісії з нерухомості в міському управлінні Житомира. 16 жовтня 1916 р. папа Бенедикт XV призначив його луцьким і житомирським єпископом, а також апостольським адміністратором кам'янецької дієцезії. Єпископську сакру (освячення) отримав 28 (15 за старим стилем) січня 1917 р. в костелі св. Катерини в Петрограді (Петербурзі). Інґрес у житомирській дієцезії відбувся 15 лютого 1917 року, а в луцькій дієцезії 17 вересня 1919 р. Луцько-житомирську дієцезію очолив у незвичайно трудний час більшовицької революції. Брав участь в організації церковної адміністрації у відновленій кам'янецькій дієцезії (1918). Як єпископ провадив дуже енергійну душпастирську діяльність. У 1917 році затвердив засноване в Білій Церкві Згромадження Сестер Місіонерок Бенедиктинок, котре потім спровадив до Ковеля, а два роки пізніше підтримав план закладення Зофією Тайбер (1890—1963), Згромадження Сестер Найсвятішої Душі Хрита. У цьому ж самому році заклав у Житомирі «Тижневик Рубіжний» («Tygodnik Kresowy», який видавався до 1919 року), а пізніше «Хроніку Луцько-Житомирської Дієцезії» («Kronika Diecezji Łucko-Zytomierskiej», Луцьк, 1921—1925) переймінованою в 1925 р. на «Хроніку Луцької Дієцезії» («Kronika Diecezji Łuckiej»), а також тижневик «Божий Люд» («Lud Boży», Луцьк 1923—1925). 19 листопада 1917 року в монастирському костелі (тоді єзуїтів) в Бердичеві урочистим актом віддав луцько-житомирську та кам'янецьку дієцезії під опіку Пресвятої Діви Марії Бердичівської, а також покровителям Польщі св. Станіславові Костці й, тоді ще блаженному, Андрійові Боболі. Розпорядженням від 21 (8) лютого 1918 року, для зрівняння святкувань католицьких свят із усією римо-католицькою Церквою, в костелах і каплицях луцько-житомирської дієцезії впровадив новий стиль. Під час більшовицької революції в Україні в 1917—1920 роках і багаторазової зміни влади, не зважаючи на вісім місяців переслідувань і загроження смертю з боку більшовиків, вважаючих його за «непослушного та конрреволюціонера», тривав на станиці в Житомирі. У певному періоді скривався, щоб уникнути в'язниці та смерті. У червні 1919 р. разом із одинадцятьма іншими священиками з Житомира був направлений на публічні роботи. Пережив замах на життя, запланований більшовиками. Єпископ врятував замаховця від розправи натовпу, який зібрався перед житомирською катедрою. Весною 1919 року впродовж двох місяців був переховуваний у єпископському домі кількома сотнями озброєних осіб місцевих католиків, православних і євреїв. Дворазово переховував кілька тисяч осіб єврейської національності під час погромів, відкриваючи для них житомирські костели і єпископський дім. Заарештований більшовиками 6 серпня 1919 р., був звільнений під впливом протестів і вимог натовпу єврейського населення Житомира. 8 червня 1920 року залишив терени дієцезії, які залишилися в Україні, разом із виходячими з Житомира польськими військами. За відвагу в польсько-більшовицькій війні в 1920 році був відзначений Хрестом Хоробрих. У 1921—1922 роках відправив на залишені парафії у цій частині луцько-житомирської дієцезії, яка залишилася в СРСР, семеро із десяти висвячених ним у цей час в Польщі, священиків. У лютому 1923 року звертався до Міністра Релігійних Віросповідань і Публічного Просвічення про дипломатичний паспорт із метою візитації цих частин луцької та житомирської дієцезій, які залишилися в СРСР. У відповіді міністерство пропонувало йому звичайний закордонний паспорт (виїзд не відбувся). Заснував луцько-житомирську Духовну Семінарію, яка була урочисто відкрита в Луцьку 4 листопада 1922 року. Оточував її великим піклуванням і посвятив Найсолодшому Серцю Господа Ісуса. Причинився до організації, створеної (відновленої) в 1925 р. — в рамках реорганізації церковної адміністрації в Польщі — Луцької дієцезії. На її теренах відкрив кілька десятків нових парафій. Від 1925 року на побажання папи Пія ХІ перебував у Римі. 30 травня 1925 року відмовився від керівництва Житомирською дієцезією і відновленою Луцькою дієцезією. У Луцькій і Житомирській дієцезіях працював, як відзначив сам, «для Святої Церкви і любимої Батьківщини» 17 років священиком і 8 років як її ординарій. На папське побажання залишився у Вічному Місті. Був призначений титулярним філіппополітанським архієпископом (Philippopolis in Arabia) і радником папської комісії Pro Pussia (у справах католицької Церкви в СРСР).

Від початку лютого до листопада 1928 року на побажання Пія ХІ відвідував польські парафії в США, Канаді та Італії. Після закінчення візиту склав звіт польському уряду на тему американської та канадської польських діаспор. Мешкаючи в Римі, де брав активну участь у церковному і польському житті.

Помер у Римі 10 березня 1953 року.

Примітки ред.

  1. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772

Джерела та література ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dubovskij Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin gruden 2018 Igna cij Mariush Dub Dubo vskij pol Ignacy Mariusz Dub Dubowski 12 kvitnya 1874 Vilno 10 bereznya 1953 Rim rimo katolickij yepiskop yepiskop ordinarij Lucko Zhitomirskoyi diyeceziyi 1917 1925 apostolskij administrator Kam yaneckoyi diyeceziyi 1917 1918 titulyarnij arhiyepiskop Philippopolis di Arabia Ignacij DubovskijNarodivsya 12 kvitnya 1875 1875 04 12 Vilnyus Rosijska imperiyaPomer 10 bereznya 1953 1953 03 10 77 rokiv Rim ItaliyaPohovannya Kampo VeranoKrayina Respublika PolshaDiyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskopZnannya mov polskaPosada Lucki rimo katolicki yepiskopi i titulyarnij yepiskopKonfesiya katolicka cerkva 1 Mediafajli u VikishovishiZhittyepis red Narodivsya 30 bereznya 12 kvitnya za novim stilem u Vilni de zakinchiv serednyu shkolu U 1894 1899 rokah navchavsya u Duhovnij Seminariyi v Zhitomiri Pislya yerejskih svyachen yaki otrimav z ruk yepiskopa Boleslava Klopotovskogo v 1899 roci pracyuvav administratorom parafiyi Shpaniv a potim Hodorkiv U 1901 1903 rokah navchavsya v Rimi na fakulteti dogmatichnoyi teologiyi v Papskij mizhnarodnij kolegiyi Angelikum a takozh na fakulteti kanonichnogo prava v universiteti Gregorianum u comu zh universiteti zahistiv doktorsku disertaciyu Pislya povernennya z Rimu v 1904 roci buv priznachenij administratorom a v 1905 roci nastoyatelem parafiyi v Korci j buv nim do 1909 roku U 1908 r buv sekretarem mogilivskogo mitropolita arhiyepiskopa Apolinariya Vnukovskogo v Peterburzi U comu zh samomu roci buv nim priznachenij pochesnim kanonikom mogilivskogo mitropolichnogo kapitulu Pislya jogo smerti v travni 1909 r povernuvsya na misce nastoyatelya v Korci Avtor praci Korecki knyazi ta yih zamok u Korci U 1910 roci otrimav orden sv Anni III stupenya i titul papskogo kamergera U comu samomu roci stav parohom katedralnoyi parafiyi v Zhitomiri ta vice dekanom Vid 16 lyutogo 1912 r buv chlenom volinskogo gubernatorskogo komitetu statistiki U 1912 r stav katehetom u serednij shkoli sv Volodimira v profshkoli ta v miskij pochatkovij shkoli a v 1914 r takozh u zhitomirskij felsherskij shkoli U 1912 1913 rr nalezhav do lucko zhitomirskogo yepiskopskogo sudu U 1914 r z nominaciyi materi carya Mikolaya II Mariyi Fedorivni stav pochesnim chlenom volinskoyi gubernskoyi komisiyi z opiki nad siritskimi domami 19 serpnya 1915 roku otrimav nominaciyu delegata katolickogo duhovenstva u podatkovij komisiyi z neruhomosti v miskomu upravlinni Zhitomira 16 zhovtnya 1916 r papa Benedikt XV priznachiv jogo luckim i zhitomirskim yepiskopom a takozh apostolskim administratorom kam yaneckoyi diyeceziyi Yepiskopsku sakru osvyachennya otrimav 28 15 za starim stilem sichnya 1917 r v kosteli sv Katerini v Petrogradi Peterburzi Ingres u zhitomirskij diyeceziyi vidbuvsya 15 lyutogo 1917 roku a v luckij diyeceziyi 17 veresnya 1919 r Lucko zhitomirsku diyeceziyu ocholiv u nezvichajno trudnij chas bilshovickoyi revolyuciyi Brav uchast v organizaciyi cerkovnoyi administraciyi u vidnovlenij kam yaneckij diyeceziyi 1918 Yak yepiskop provadiv duzhe energijnu dushpastirsku diyalnist U 1917 roci zatverdiv zasnovane v Bilij Cerkvi Zgromadzhennya Sester Misionerok Benediktinok kotre potim sprovadiv do Kovelya a dva roki piznishe pidtrimav plan zakladennya Zofiyeyu Tajber 1890 1963 Zgromadzhennya Sester Najsvyatishoyi Dushi Hrita U comu zh samomu roci zaklav u Zhitomiri Tizhnevik Rubizhnij Tygodnik Kresowy yakij vidavavsya do 1919 roku a piznishe Hroniku Lucko Zhitomirskoyi Diyeceziyi Kronika Diecezji Lucko Zytomierskiej Luck 1921 1925 perejminovanoyu v 1925 r na Hroniku Luckoyi Diyeceziyi Kronika Diecezji Luckiej a takozh tizhnevik Bozhij Lyud Lud Bozy Luck 1923 1925 19 listopada 1917 roku v monastirskomu kosteli todi yezuyitiv v Berdichevi urochistim aktom viddav lucko zhitomirsku ta kam yanecku diyeceziyi pid opiku Presvyatoyi Divi Mariyi Berdichivskoyi a takozh pokrovitelyam Polshi sv Stanislavovi Kostci j todi she blazhennomu Andrijovi Boboli Rozporyadzhennyam vid 21 8 lyutogo 1918 roku dlya zrivnyannya svyatkuvan katolickih svyat iz usiyeyu rimo katolickoyu Cerkvoyu v kostelah i kaplicyah lucko zhitomirskoyi diyeceziyi vprovadiv novij stil Pid chas bilshovickoyi revolyuciyi v Ukrayini v 1917 1920 rokah i bagatorazovoyi zmini vladi ne zvazhayuchi na visim misyaciv peresliduvan i zagrozhennya smertyu z boku bilshovikiv vvazhayuchih jogo za neposlushnogo ta konrrevolyucionera trivav na stanici v Zhitomiri U pevnomu periodi skrivavsya shob uniknuti v yaznici ta smerti U chervni 1919 r razom iz odinadcyatma inshimi svyashenikami z Zhitomira buv napravlenij na publichni roboti Perezhiv zamah na zhittya zaplanovanij bilshovikami Yepiskop vryatuvav zamahovcya vid rozpravi natovpu yakij zibravsya pered zhitomirskoyu katedroyu Vesnoyu 1919 roku vprodovzh dvoh misyaciv buv perehovuvanij u yepiskopskomu domi kilkoma sotnyami ozbroyenih osib miscevih katolikiv pravoslavnih i yevreyiv Dvorazovo perehovuvav kilka tisyach osib yevrejskoyi nacionalnosti pid chas pogromiv vidkrivayuchi dlya nih zhitomirski kosteli i yepiskopskij dim Zaareshtovanij bilshovikami 6 serpnya 1919 r buv zvilnenij pid vplivom protestiv i vimog natovpu yevrejskogo naselennya Zhitomira 8 chervnya 1920 roku zalishiv tereni diyeceziyi yaki zalishilisya v Ukrayini razom iz vihodyachimi z Zhitomira polskimi vijskami Za vidvagu v polsko bilshovickij vijni v 1920 roci buv vidznachenij Hrestom Horobrih U 1921 1922 rokah vidpraviv na zalisheni parafiyi u cij chastini lucko zhitomirskoyi diyeceziyi yaka zalishilasya v SRSR semero iz desyati visvyachenih nim u cej chas v Polshi svyashenikiv U lyutomu 1923 roku zvertavsya do Ministra Religijnih Virospovidan i Publichnogo Prosvichennya pro diplomatichnij pasport iz metoyu vizitaciyi cih chastin luckoyi ta zhitomirskoyi diyecezij yaki zalishilisya v SRSR U vidpovidi ministerstvo proponuvalo jomu zvichajnij zakordonnij pasport viyizd ne vidbuvsya Zasnuvav lucko zhitomirsku Duhovnu Seminariyu yaka bula urochisto vidkrita v Lucku 4 listopada 1922 roku Otochuvav yiyi velikim pikluvannyam i posvyativ Najsolodshomu Sercyu Gospoda Isusa Prichinivsya do organizaciyi stvorenoyi vidnovlenoyi v 1925 r v ramkah reorganizaciyi cerkovnoyi administraciyi v Polshi Luckoyi diyeceziyi Na yiyi terenah vidkriv kilka desyatkiv novih parafij Vid 1925 roku na pobazhannya papi Piya HI perebuvav u Rimi 30 travnya 1925 roku vidmovivsya vid kerivnictva Zhitomirskoyu diyeceziyeyu i vidnovlenoyu Luckoyu diyeceziyeyu U Luckij i Zhitomirskij diyeceziyah pracyuvav yak vidznachiv sam dlya Svyatoyi Cerkvi i lyubimoyi Batkivshini 17 rokiv svyashenikom i 8 rokiv yak yiyi ordinarij Na papske pobazhannya zalishivsya u Vichnomu Misti Buv priznachenij titulyarnim filippopolitanskim arhiyepiskopom Philippopolis in Arabia i radnikom papskoyi komisiyi Pro Pussia u spravah katolickoyi Cerkvi v SRSR Vid pochatku lyutogo do listopada 1928 roku na pobazhannya Piya HI vidviduvav polski parafiyi v SShA Kanadi ta Italiyi Pislya zakinchennya vizitu sklav zvit polskomu uryadu na temu amerikanskoyi ta kanadskoyi polskih diaspor Meshkayuchi v Rimi de brav aktivnu uchast u cerkovnomu i polskomu zhitti Pomer u Rimi 10 bereznya 1953 roku Primitki red Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772Dzherela ta literatura red Rublova N Dub Dubovskij Ignaci Arhivovano 25 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 485 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Ks Kowalow Witold Jozef Abp Ignacy Dub Dubowski Wolanie z Wolynia 1998 5 S 37 39 Nitecki Piotr Biskupi Kosciola w Polsce w latach 965 1999 Warszawa 2000 ISBN 83 211 1311 7 Prokop Krzysztof Rafal Sylwetki biskupow luckich Bialy Dunajec Ostrog 2001 ISBN 83 911918 7 7 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ignacij Dubovskij amp oldid 36480501