Дрьомін Андрій Сергійович Андрі й Сергі йович Дрьомін 3 січня 1982 с Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільсь

Народився 1982 року ву селі Великий Глибочок (Тернопільський район, Тернопільська область). Єдиний син у батьків-учителів, одружитися не встиг. Тривалий час проживали в Нововолинську, а потім перебралися до Великого Глибочка, де живуть батьки матері. Працював у кузні, займався художнім ковальством.

Був членом УНА-УНСО.

Брав участь в акції «Україна без Кучми» — від УНА-УНСО. Згодом — учасник Євромайдану з перших днів.

На російсько-український фронт поїхав добровольцем. Служив у одній чоті з чоловіком Тетяни Чорновол Миколою Березовим, з яким зналися давно. Також більше 14 років був знайомий з Андрієм Юркевичем, обоє планували служити в одному батальйоні, але не сталося.

Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових: гармату й кулемет заклинило, заглух двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулемета «Утьос» та снайпери, в ході бою двох військових було вбито, п'ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п'ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл. Смертельних поранень зазнав Роман Сокуренко.

Могила Андрія Дрьоміна

Похований у родинному селі на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Вшанування пам'яті ред.

Відзнаки ред.

14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно);
«Почесний громадянин міста Тернополя» (2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

У скульптурі ред.

24 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався майбутній воїн, було встановлено меморіальні дошки на честь Андрія Дрьоміна та іншого загиблого героя війни — Павла Попова, який загинув у бою під Волновахою.

9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Задорожнього, Ігоря Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Андрія Дрьоміна.

3 січня 2016 року в Тернополі, на будинку № 51 по вулиці Соломії Крушельницької, де жив український Герой, відкрито й освячено меморіальну гранітну дошку.

У 2018 році у Миргороді виготовили кований сонячний годинник з присвятою воїну-ковалю.^{[джерело?]}

У літературі ред.

Андрій Дрьомін став прототипом казки Дзвінки Торохтушко «Світлячок-охоронець». Події в казковому світі дуже нагадують українське сьогодення, а впевнений, щирий і з веселим норовом Світлячок разом з павучками, пташками, жучками та іншими мешканцями житнього поля борються із сараною, що хотіла зжерти посіви.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ . Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 18 березня 2022.
↑ . Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 2 серпня 2015.
. УНА-УНСО (укр.). 3 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 500 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Дрьоміну Андрію Сергійовичу (посмертно)».
Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО [ 24 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада, 18 серпня.
Софія Лінчевська. Пам'ятну стеллу бійцю батальйону «Азов» Андрію Дрьоміну відкрили у Тернополі [ 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс, 5 січня 2016.
Псевдонім Любові Бурак
Тернополянка написала казку «Світлячок-охоронець» про загиблого бійця Андрія Дрьоміна на YouTube // Телекомпанія TV-4, 27 травня 2015.

Джерела ред.

Оксана Смільська, Під снайперським вогнем, рятуючи один одного, загинули Микола Березовий і Андрій Дрьомін // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 30 (13–19 серп.). — С. 1, 11.
Ябченко, І. Відлітають не тільки птахи // Вільне життя плюс. — 2014. — № 67 (20 серп.). — С. 7 — (Втрата).
Ковальський вогник світла тане: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.

Посилання ред.

Зовнішні відеофайли
	батальйону «Азов» Микола Ляхович про Березового, Світляка і війну на YouTube // Громадське ТБ Приазов'я, 12 серп. 2014

Дзвінка Торохтушка. // Погляд, 10 серпня 2014.
// Місто, 13 серпня 2014.
Служили два товариша [ 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Обозреватель, 14 серпня 2014. (рос.)

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[vidkryttya-stely-heroyam-1] . Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 18 березня 2022.

[volynpost.com-2] . Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 2 серпня 2015.

[3] . УНА-УНСО (укр.). 3 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.

[4] Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[5] Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 500 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Дрьоміну Андрію Сергійовичу (посмертно)».

[6] Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО [ 24 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада, 18 серпня.

[7] Софія Лінчевська. Пам'ятну стеллу бійцю батальйону «Азов» Андрію Дрьоміну відкрили у Тернополі [ 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс, 5 січня 2016.

[8] Псевдонім Любові Бурак

[9] Тернополянка написала казку «Світлячок-охоронець» про загиблого бійця Андрія Дрьоміна на YouTube // Телекомпанія TV-4, 27 травня 2015.