www.wikidata.uk-ua.nina.az

Друга війна з містом Веї Друга війна з містом Вéї або Фідéнська війна 438 425 рр до н е війна між Римською республікою т

Друга війна з містом Веї

Друга війна з містом Вéї або Фідéнська війна (438 – 425 рр. до н. е.) — війна між Римською республікою та етруським містом Веї за контроль над Фіденами. Володіння цим містом надавало стратегічну перевагу, адже давало змогу контролювати місця впадіння в Тибр річок Аньєне та Кремера і відкривало пряму дорогу на Рим або Веї. Бойові дії часто переривалися, зокрема через посухи та хвороби. Війна завершилася перемогою римлян.

Друга війна з містом Веї
Римсько-етруські війни
Розташування міст Рим, Фідени, Номент та Веї

Розташування міст Рим, Фідени, Номент та Веї
Дата: 438 – 425 рр. до н.е.
Місце: Рим, Фідени та навколишні території річок Тибр і Аньєне
Привід: Відокремлення Фіден від Риму та перебрання контролю над ними Веями:
Результат: Перемога Римської республіки. Двадцятирічне перемир'я
Територіальні зміни: Повернення Фіден до складу Римської республіки
Сторони
Римська республіка Веї
Фідени
Фаліски
Командувачі
Мамерк Емілій Мамерцін
Луцій Квінкцій Цинціннат
Тит Квінкцій Капітолін Барбат
Марк Фабій Вібулан
Квінт Сервілій Структ
Постум Ебуцій Гельва
Авл Постумій Туберт
Тит Квінкцій Пунієць
Авл Корнелій Косс 		Ларс Толумній †

Основним та найголовнішим джерелом для вивчення подій цієї війни є праця «Історія» Тіта Лівія, адже лише в ній зберігся повний опис цих подій. Інші джерела не містять загального опису: лише окремі свідчення та уривки є в творах Валерія Максіма, Діодора Сицилійського, а ХІІ книга «Римських старожитностей» Діонісія Галікарнаського, де могла міститися інформація про війну, узагалі майже не збереглася.

Передумови ред.

Руїни храму у Веях

Римська держава та місто Веї були давніми суперниками, ще з часів Римського царства. Лівій повідомляє про військові сутички між римлянами та етрусками, в тому числі й веєнцями, за царювання Сервія Туллія чи навіть раніше. . Діонісій Галікарнаський це підтверджує.. Загалом конфлікти з Римом були спровоковані бажанням контролювати переправи через Тибр, соляні родовища на узбережжі та боротьбою за домінування в регіоні.

Першим серйозним конфліктом стала Перша війна з Веями (483-474 рр. до н. е.). Початок їй поклали веєнці, що пограбували римську територію, змусивши сенат оголосити їм війну (за іншою версією, війну могли спровокувати самі римляни). Після кількох військових кампаній та завершальної битви при Веях (475 р. до н. е.) між сторонами було підписане сорокарічне перемир'я, а Веї зобов'язали постачати Римові зерно та виплачувати данину. Однак загалом римлянам не вдалося завдати супротивнику цілковитої поразки, що означало можливе відновлення масштабних військових дій в майбутньому, що й сталося 36 років потому.

Початок бойових дій ред.

Конкретною причиною нової війни було відпадіння від Риму міста Фідени, яке перебувало під римським контролем ще із 504 року до н. е., та перехід його на бік Веї в у 438 році до н. е., за три роки до завершення перемир'я. Римські посли, що були відправлені до веєнського царя Ларса Толумнія, були вбиті фіденцями (які тоді перебували при дворі царя). Це могло бути зроблено з метою тісніше зв'язати веєнсько-фіденський союз та не лишити Фіденам шансу на примирення з римлянами.

У 437 році до н. е. розпочалися воєнні дії. Спочатку царське військо перейшло Анієн та вторглося на римську територію, однак було розбите римським консулом Луцієм Сергієм Фіденатом на березі річки. Перемога римлянам дісталася досить важко, з великою кількістю полеглих. У зв'язку із цими надзвичайними обставинами сенат призначив диктатора, яким став Мамерк Емілій (начальник кінноти  при ньому — Луцій Квінкцій Цинціннат, що за рік до цього був разом із Мамерком військовим трибуном із консульською владою). Був проведений новий набір у війська, призначені досвідчені командири, а легатами стали Тит Квінкцій Капітолін та Марк Фабій Вібулан.

У подальших сутичках римські загони відігнали ворогів за Анієн, і вони стали табором на пагорбах між Анієном та Фіденами, очікуючи на прибуття фалісків — своїх союзників. Після їхньої появи етруски перенесли табір ближче до стін Фіден, а Мамерк Емілій став біля місця злиття Тибру та Анієну, побудувавши укріплення.

Перша битва при Фіденах ред.

У веєнському таборі існувала незгода щодо того, як потрібно вести подальші бойові дії: фаліски бажали дати генеральний бій, сподіваючись швидко повернутися додому, веєнці та фіденці ж орієнтувалися на затяжну війну. Перемогла точка зору фалісків, яких підтримав цар Толумній, бажаючи не допустити їхнього передчасного повернення додому.

Наступного дня обидві сторони вийшли в поле між таборами, готуючись дати бій. Римські супротивники розмістили в центрі фіденців, на лівому крилі стояли фаліски, а на правому — веєнці; римське праве крило тримав диктатор, лівим крилом командував Квінкцій Капітолін, а в центрі знаходився начальник кінноти Цинціннат. Авгури в римському таборі, за домовленістю, мали подати знак для початку бою. Як тільки він був даний, диктатор повів у бій кінноту, а потім в атаку кинулися й піхотинці. Зав'язався бій, в якому очевидну перевагу мали римляни. Вдало протистояла їм лише веєнська кіннота, очолювана царем, що успішно атакував римські загони. Лівій передає цікаву історію про те, як військовий трибун Авл Корнелій Косс вирішив одним точковим ударом остаточно переламати хід бою — вбити царя Веїв. Бачачи, що єдиною боєздатною одиницею ворога є кіннота, він, здогадавшись, що її веде цар, збив його з коня та прикінчив. Як трофей він узяв собі царські лати та голову Толумнія.

Ще до початку бою, Толумній послав невеликий загін в тил римлянам, щоб захопити їх табір. Під час битви цьому загону вдалося зайняти зовнішні укріплення табору, однак легат Фабій Вібулан, що керував обороною табору, вчасно зреагував і відкинув ворога від укріплень, змусивши його втікати. Після смерті царя та невдачі в захопленні римського табору війська римських супротивників розсіялися або були знищені диктатором. Після перемоги Мамерку Емілію був влаштований тріумф, однак найбільшої уваги заслужив Косс, що зняв із вбитого царя обладунок та присвятив його храмові Юпітера Феретрія. Диктатор присвятив Юпітеру золотий фунтовий вінок.

Продовження конфлікту. Взяття Фіден. Перемир'я ред.

У 436 році до н. е. римські війська здійснили похід на землі веєнців та фалісків, однак до битви справа не дійшла, і римляни обмежилися лише захопленням полонених та худоби. Подальшому просуванню завадила епідемія серед римських військ.

435 року до н. е. епідемія поширилася в самому Римі та його околицях, що скувало дії римлян у війні та завадило здійснювати їм будь-які військові походи, на відміну від загонів фіденців, що покинули свої сховки у навколишніх пагорбах та влаштовували розбійницькі напади на римську територію.

Невдовзі до фіденців приєдналося етруське військо з Веїв. Не дочекавшись фалісків, які навідріз відмовилися далі брати участь у війні, об'єднане військо перетнуло Анієн та підійшло до Риму з боку Квірінальських воріт, де стало табором. Складне становище вимагало від римлян невідкладних дій. Тоді консули та сенатори вирішили обрати диктатора, яким став Квінт Сервілій Структ. Начальником кінноти було обрано Постума Ебуція Гельву.

На ранок римляни зібрали всі можливі військові сили та вирушили назустріч ворогу, який тим часом відступив на один із пагорбів. Біля містечка Номент відбулася битва, перемогу в якій здобули римляни. Продовжуючи успіх, вони підійшли до стін Фіден та розпочали облогу. Однак місто було розташоване на підвищенні та занадто укріплене, до того ж повної блокади досягти не вдалося, і фіденці мали змогу отримувати продовольство. У цій ситуації Квінт Сервілій вирішив використати військову хитрість та наказав зробити підкоп із протилежної сторони міста, яка надійно не захищалася. У той самий час римське військо здійснювало постійні, цілодобові атаки, з метою відволікти супротивника. Після успішного створення підкопу через нього в місто потрапили римські загони, і Фідени були взяті.

У 434 році до н. е. після падіння Фіден, про що стало відомо усім етруським містам, веєнці та фаліски, відчуваючи небезпеку нових нападів римлян, зібрали загальноетруськьку раду в місті Вольсінії, де попросили про допомогу. Римляни, боячись утворення всеетруського союзу проти себе, обрали диктатора Мамерка Емілія та начальника кінноти Авла Постумія Туберта. Однак етруски відмовилися надавати допомогу Веям та фаліскам, аргументуючи це тим, що Веї самі почали війну з Римом, тому мають вести її власними силами. Коли про це дізналися в Римі, підготовка до війни припинилася, а диктатор, якому не пощастило взяти участь у війні, вирішив відзначитися хоч чимось та прийняв закон про обмеження терміну виконання цензорських обов'язків до 1,5 року, що викликало політичну кризу в державі. Після цього впродовж кількох років діяло фактичне перемир'я між Римом та Веями. Етруски на зборах у Вольсініях 432 року до н. е. ухвалили відкласти продовження війни, незважаючи на протест Веїв.

Поновлення військових дій. Друга битва при Фіденах та завершення війни ред.

Нові напади веєнців на римську територію розпочалися в 428 році до н. е.. Після чуток про можливу участь у нападах фіденців комісія у складі Луція Сергія, Квінта Сервілія та Мамерка Емілія почала розслідувати справу. Результатом стало виселення частини жителів Фіден, які не могли пояснити причини своєї відсутності в місті під час нападів, до Остії; також до Фіден із Риму були відправлені нові поселенці, яким було роздано частину землі загиблих, внаслідок захоплення міста римлянами, місцевих жителів. Того ж року у зв'язку із сильною посухою римляни не змогли здійснити похід на Веї, тож помсту довелося відкласти до наступного року.

У 427 році до н. е. римляни у зв'язку зі «страхом перед богами», тобто із релігійних причин, повноцінних військових дій також не вели, однак, оскільки перемир'я було-таки порушене веєнцями, до них із Риму були прислані феціали, задля висунення вимог супротивнику. Однак Веї відкинули всі вимоги та відмовилися йти на будь-які компроміси, тому феціали повернулися із пустими руками. У Римі після суперечки про те, чи повинна та як саме має бути оголошена війна (сенатським рішенням чи постановою народних зборів), були скликані центуріатні коміції, що одноголосно проголосували за війну з Веями.

На 426 рік до н. е. було обрано чотирьох військових трибунів із консульською владою: Тіта Квінкція Пунійця, Гая Фурія, Марка Постумія та Авла Корнелія Косса. Зібравши військо, військові трибуни (окрім Косса, що залишився в місті), виступили в похід на веєнців. Однак через неузгодженість дій, суперечливі накази військових трибунів та бажання кожного з них бути головним командувачем війська римляни були розбиті та змушені сховатися в своєму таборі. Після поразки, у якій звинувачували військових трибунів, в Римі бажали знову обрати диктатора. Однак через страх перед карою богів за обрання диктатора без участі в цьому консула (якого цього року не було), деякий час диктатора призначити не могли. Тільки після звернення до авгурів та їхньої згоди диктатора все ж таки обрали. Ним вкотре став Мамерк Емілій (Авл Корнелій — начальник кінноти при ньому).

Після перемоги над римлянами веєнці повідомили всім етруським містам про поразку ворога та закликали у своє військо добровольців, однак залучити до участі у війні етруські міста вони не змогли й цього разу. Тим часом знову повстали Фідени, де, очевидно, гору взяли антиримські настрої. У місті перебили римських поселенців, а самі містяни оголосили свою підтримку етрускам в майбутньому поході проти римлян. Після роздумів керівництво Фіден та Веїв вирішило вести майбутній наступ із Фіден, після чого веєнці перейшли Тибр та вступили в місто. У Римі тим часом йшли військові приготування: розбиту при Веях армію перевели в Рим, до Коллінських воріт, розставили сторожу на стінах, у місті припинилася торгівля та робота суду.

Мамерк Емілій, виголосивши промову, яка підбадьорила римлян та підняла їх бойовий дух, повів війська до Фіден та розташувався табором на відстані 1,5 км від них. У той же час за його наказом легат Тит Квінкцій Пунієць зі своїм загоном вийшов у тил ворогу та зайняв позиції в горах.

Наступного дня диктатор вивів свої війська проти супротивника, але у бій не вступав, доки не отримав підтвердження того, що Квінкцій вийшов у тил Фіденській фортеці. Після цього, наказавши начальнику кінноти Корнелію не вступати в битву без його команди, кинувся в бій.

Початок бою був для римлян успішним, однак невдовзі із міста вибіг натовп людей зі смолоскипами в руках, що неабияк налякало римські війська. Однак диктатор швидко виправив ситуацію, скомандувавши кінноті Корнелія вступити в бій і сам поспішивши на ліве крило свого війська, яке почало відступати. У цей же час він дав сигнал Квінкцію спуститися з гір. Усе це дало позитивний результат, і римляни знову перейшли в наступ. Після цього начальник кінноти наказав розпрягти коней і, давши їм більшу свободу дій, кинутися в бій. Далі диктатор подав знак - і загін Квінкція вдарив у тил веєнцям та фіденцям, замкнувши коло оточення ворожих військ. Веєнці в паніці побігли до Тибра, а фіденці — до міста. Ті, що відступили до річки, були в основному знищені, частина потонула і лише жменьці вдалося перебратися на інший берег. Тих, що відступали у Фідени, римляни почали переслідувати. Римські війська прорвалися в місто, а згодом захопили і фортецю. У місті зчинилася страшна різанина. Наступного дня кожному вершнику-центуріону було роздано по полоненому (деяким навіть по два), а решту продали в рабство. Після битви диктатор наказав начальнику кінноти скласти повноваження, а згодом зробив це й сам, таким чином перебувавши на посаді лише 16 днів.

Також Лівій каже, що стародавні автори повідомляли про можливу участь у битві флоту, однак сам спростовує це твердження, наголошуючи, що Тибр занадто вузький для цього.

Війна завершилася у 425 році до н. е., коли між Римом та Веями було укладено перемир'я на 20 років.

Наслідки ред.

Внаслідок Другої війни з Веями Римська республіка одержала впевнену перемогу, однак повністю знищити супротивника не вдалося, хоча Фідени повернулися під контроль Риму. Веї на деякий час зберегли свою незалежність, допоки не були остаточно розгромлені на анексовані Римом у Третій римсько-веєнській війні (406-396 рр. до н. е.).

Проблема Spolia opima ред.

Питання про те, коли та де саме був присвячений храмові Юпітера Феретрія spolia opima (особливий трофей - обладунки переможеного ворожого полководця (в даному випадку царя Веїв Толумнія, які з нього зняв Авл Корнелій Косс)), турбувало ще античних істориків. Лівій зазначає, що Косс зробив це, перебуваючи на посаді військового трибуна в 437 році до нашої ери. Далі він же каже, що імператор Октавіан Август при реконструкції храму на власні очі бачив на нагруднику обладунків напис, де Косс називає себе консулом. Однак консулом він був у 428 році до н. е., а в 426 році до н. е. перебував на посаді військового трибуна з консульською владою. Відповіді на цей парадокс Лівій не знайшов, адже з одного боку він не міг ігнорувати свідчення попередніх істориків та історичні документи, а з іншого не бажав суперечити словам імператора.

Сучасна наука схильна розглядати слова Августа скептично, адже він міг підробити із політичних мотивів (щоб заборонити Марку Крассу присвятити spolia opima) як сам напис, так і весь обладунок, що виглядає логічніше, адже храм довгий час знаходився в руїнах. Скоріш за все, присвята обладунків могла статися у 426 році до н. е., коли Косс був військовим трибуном з консульською владою, а пізніше начальником кінноти, про що свідчить римський письменник І ст. н. е. Валерій Максім.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. . Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  2. . Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  3. . Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  4. . Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  5. . Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  6. . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  7. . Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  8. . Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  9. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  10. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  11. . Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  12. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  13. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  14. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  15. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  16. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  17. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  18. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  19. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  20. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  21. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  22. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  23. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  24. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  25. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  26. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  27. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  28. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  29. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  30. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  31. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  32. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  33. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  34. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  35. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  36. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  37. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  38. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  39. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  40. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  41. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  42. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  43. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  44. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  45. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  46. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  47. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  48. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  49. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  50. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  51. . Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  52. . Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 

Джерела ред.

Література ред.

  • Cornell T. J. Rome and Latium to 390 B.C. // The Cambridge Ancient History. — Vol. 7, part. 2. The Rise of Rome to 220 B.C. — Cambridge University Press, 1990. — ISBN 0-521-234468.
  • Ковалев С. И. История Рима. — Санкт-Петербург: Полигон, 2003.
  • Парфёнов В. Н. Император Цезарь Август: Армия. Война. Политика. — СПб.: Алетейя, 2001. — ISBN 5-89329-396-7.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Druga vijna z mistom Veyi abo Fidenska vijna 438 425 rr do n e vijna mizh Rimskoyu respublikoyu ta etruskim mistom Veyi za kontrol nad Fidenami Volodinnya cim mistom nadavalo strategichnu perevagu adzhe davalo zmogu kontrolyuvati miscya vpadinnya v Tibr richok Anyene ta Kremera i vidkrivalo pryamu dorogu na Rim abo Veyi Bojovi diyi chasto pererivalisya zokrema cherez posuhi ta hvorobi Vijna zavershilasya peremogoyu rimlyan Druga vijna z mistom VeyiRimsko etruski vijniRoztashuvannya mist Rim Fideni Noment ta VeyiRoztashuvannya mist Rim Fideni Noment ta VeyiData 438 425 rr do n e Misce Rim Fideni ta navkolishni teritoriyi richok Tibr i AnyenePrivid Vidokremlennya Fiden vid Rimu ta perebrannya kontrolyu nad nimi Veyami Rezultat Peremoga Rimskoyi respubliki Dvadcyatirichne peremir yaTeritorialni zmini Povernennya Fiden do skladu Rimskoyi respublikiStoroniRimska respublika VeyiFideniFaliskiKomanduvachiMamerk Emilij Mamercin Lucij Kvinkcij Cincinnat Tit Kvinkcij Kapitolin Barbat Mark Fabij Vibulan Kvint Servilij Strukt Postum Ebucij Gelva Avl Postumij Tubert Tit Kvinkcij Puniyec Avl Kornelij Koss Lars Tolumnij Osnovnim ta najgolovnishim dzherelom dlya vivchennya podij ciyeyi vijni ye pracya Istoriya Tita Liviya adzhe lishe v nij zberigsya povnij opis cih podij Inshi dzherela ne mistyat zagalnogo opisu lishe okremi svidchennya ta urivki ye v tvorah Valeriya Maksima Diodora Sicilijskogo a HII kniga Rimskih starozhitnostej Dionisiya Galikarnaskogo de mogla mistitisya informaciya pro vijnu uzagali majzhe ne zbereglasya Zmist 1 Peredumovi 2 Pochatok bojovih dij 3 Persha bitva pri Fidenah 4 Prodovzhennya konfliktu Vzyattya Fiden Peremir ya 5 Ponovlennya vijskovih dij Druga bitva pri Fidenah ta zavershennya vijni 6 Naslidki 7 Problema Spolia opima 8 Div takozh 9 Primitki 10 Dzherela 11 LiteraturaPeredumovi red nbsp Ruyini hramu u VeyahRimska derzhava ta misto Veyi buli davnimi supernikami she z chasiv Rimskogo carstva Livij povidomlyaye pro vijskovi sutichki mizh rimlyanami ta etruskami v tomu chisli j veyencyami za caryuvannya Serviya Tulliya 1 chi navit ranishe 2 3 Dionisij Galikarnaskij ce pidtverdzhuye 4 Zagalom konflikti z Rimom buli sprovokovani bazhannyam kontrolyuvati perepravi cherez Tibr solyani rodovisha na uzberezhzhi ta borotboyu za dominuvannya v regioni Pershim serjoznim konfliktom stala Persha vijna z Veyami 483 474 rr do n e Pochatok yij poklali veyenci sho pograbuvali rimsku teritoriyu 5 zmusivshi senat ogolositi yim vijnu za inshoyu versiyeyu vijnu mogli sprovokuvati sami rimlyani 6 Pislya kilkoh vijskovih kampanij ta zavershalnoyi bitvi pri Veyah 475 r do n e mizh storonami bulo pidpisane sorokarichne peremir ya a Veyi zobov yazali postachati Rimovi zerno ta viplachuvati daninu 7 Odnak zagalom rimlyanam ne vdalosya zavdati suprotivniku cilkovitoyi porazki sho oznachalo mozhlive vidnovlennya masshtabnih vijskovih dij v majbutnomu sho j stalosya 36 rokiv potomu Pochatok bojovih dij red Konkretnoyu prichinoyu novoyi vijni bulo vidpadinnya vid Rimu mista Fideni yake perebuvalo pid rimskim kontrolem she iz 504 roku do n e 8 ta perehid jogo na bik Veyi v u 438 roci do n e za tri roki do zavershennya peremir ya 9 Rimski posli sho buli vidpravleni do veyenskogo carya Larsa Tolumniya buli vbiti fidencyami yaki todi perebuvali pri dvori carya 10 11 Ce moglo buti zrobleno z metoyu tisnishe zv yazati veyensko fidenskij soyuz ta ne lishiti Fidenam shansu na primirennya z rimlyanami 12 U 437 roci do n e rozpochalisya voyenni diyi Spochatku carske vijsko perejshlo Aniyen ta vtorglosya na rimsku teritoriyu odnak bulo rozbite rimskim konsulom Luciyem Sergiyem Fidenatom na berezi richki Peremoga rimlyanam distalasya dosit vazhko z velikoyu kilkistyu poleglih U zv yazku iz cimi nadzvichajnimi obstavinami senat priznachiv diktatora yakim stav Mamerk Emilij 13 nachalnik kinnoti pri nomu Lucij Kvinkcij Cincinnat sho za rik do cogo buv razom iz Mamerkom vijskovim tribunom iz konsulskoyu vladoyu 14 Buv provedenij novij nabir u vijska priznacheni dosvidcheni komandiri a legatami stali Tit Kvinkcij Kapitolin ta Mark Fabij Vibulan 15 U podalshih sutichkah rimski zagoni vidignali vorogiv za Aniyen i voni stali taborom na pagorbah mizh Aniyenom ta Fidenami ochikuyuchi na pributtya faliskiv svoyih soyuznikiv Pislya yihnoyi poyavi etruski perenesli tabir blizhche do stin Fiden a Mamerk Emilij stav bilya miscya zlittya Tibru ta Aniyenu pobuduvavshi ukriplennya 16 Persha bitva pri Fidenah red U veyenskomu tabori isnuvala nezgoda shodo togo yak potribno vesti podalshi bojovi diyi faliski bazhali dati generalnij bij spodivayuchis shvidko povernutisya dodomu veyenci ta fidenci zh oriyentuvalisya na zatyazhnu vijnu Peremogla tochka zoru faliskiv yakih pidtrimav car Tolumnij bazhayuchi ne dopustiti yihnogo peredchasnogo povernennya dodomu 17 Nastupnogo dnya obidvi storoni vijshli v pole mizh taborami gotuyuchis dati bij Rimski suprotivniki rozmistili v centri fidenciv na livomu krili stoyali faliski a na pravomu veyenci rimske prave krilo trimav diktator livim krilom komanduvav Kvinkcij Kapitolin a v centri znahodivsya nachalnik kinnoti Cincinnat 18 Avguri v rimskomu tabori za domovlenistyu mali podati znak dlya pochatku boyu Yak tilki vin buv danij diktator poviv u bij kinnotu a potim v ataku kinulisya j pihotinci Zav yazavsya bij v yakomu ochevidnu perevagu mali rimlyani Vdalo protistoyala yim lishe veyenska kinnota ocholyuvana carem sho uspishno atakuvav rimski zagoni 19 Livij peredaye cikavu istoriyu pro te yak vijskovij tribun Avl Kornelij Koss virishiv odnim tochkovim udarom ostatochno perelamati hid boyu vbiti carya Veyiv Bachachi sho yedinoyu boyezdatnoyu odiniceyu voroga ye kinnota vin zdogadavshis sho yiyi vede car zbiv jogo z konya ta prikinchiv Yak trofej vin uzyav sobi carski lati ta golovu Tolumniya 20 She do pochatku boyu Tolumnij poslav nevelikij zagin v til rimlyanam shob zahopiti yih tabir Pid chas bitvi comu zagonu vdalosya zajnyati zovnishni ukriplennya taboru odnak legat Fabij Vibulan sho keruvav oboronoyu taboru vchasno zreaguvav i vidkinuv voroga vid ukriplen zmusivshi jogo vtikati 21 Pislya smerti carya ta nevdachi v zahoplenni rimskogo taboru vijska rimskih suprotivnikiv rozsiyalisya abo buli znisheni diktatorom 22 Pislya peremogi Mamerku Emiliyu buv vlashtovanij triumf odnak najbilshoyi uvagi zasluzhiv Koss sho znyav iz vbitogo carya obladunok ta prisvyativ jogo hramovi Yupitera Feretriya Diktator prisvyativ Yupiteru zolotij funtovij vinok 23 Prodovzhennya konfliktu Vzyattya Fiden Peremir ya red U 436 roci do n e rimski vijska zdijsnili pohid na zemli veyenciv ta faliskiv odnak do bitvi sprava ne dijshla i rimlyani obmezhilisya lishe zahoplennyam polonenih ta hudobi Podalshomu prosuvannyu zavadila epidemiya sered rimskih vijsk 24 435 roku do n e epidemiya poshirilasya v samomu Rimi ta jogo okolicyah sho skuvalo diyi rimlyan u vijni ta zavadilo zdijsnyuvati yim bud yaki vijskovi pohodi na vidminu vid zagoniv fidenciv sho pokinuli svoyi shovki u navkolishnih pagorbah ta vlashtovuvali rozbijnicki napadi na rimsku teritoriyu 25 Nevdovzi do fidenciv priyednalosya etruske vijsko z Veyiv Ne dochekavshis faliskiv yaki navidriz vidmovilisya dali brati uchast u vijni ob yednane vijsko peretnulo Aniyen ta pidijshlo do Rimu z boku Kvirinalskih vorit de stalo taborom 26 Skladne stanovishe vimagalo vid rimlyan nevidkladnih dij Todi konsuli ta senatori virishili obrati diktatora yakim stav Kvint Servilij Strukt Nachalnikom kinnoti bulo obrano Postuma Ebuciya Gelvu 27 Na ranok rimlyani zibrali vsi mozhlivi vijskovi sili ta virushili nazustrich vorogu yakij tim chasom vidstupiv na odin iz pagorbiv Bilya mistechka Noment vidbulasya bitva peremogu v yakij zdobuli rimlyani Prodovzhuyuchi uspih voni pidijshli do stin Fiden ta rozpochali oblogu Odnak misto bulo roztashovane na pidvishenni ta zanadto ukriplene do togo zh povnoyi blokadi dosyagti ne vdalosya i fidenci mali zmogu otrimuvati prodovolstvo 28 U cij situaciyi Kvint Servilij virishiv vikoristati vijskovu hitrist ta nakazav zrobiti pidkop iz protilezhnoyi storoni mista yaka nadijno ne zahishalasya U toj samij chas rimske vijsko zdijsnyuvalo postijni cilodobovi ataki z metoyu vidvolikti suprotivnika Pislya uspishnogo stvorennya pidkopu cherez nogo v misto potrapili rimski zagoni i Fideni buli vzyati 29 U 434 roci do n e pislya padinnya Fiden pro sho stalo vidomo usim etruskim mistam veyenci ta faliski vidchuvayuchi nebezpeku novih napadiv rimlyan zibrali zagalnoetruskku radu v misti Volsiniyi de poprosili pro dopomogu 30 Rimlyani boyachis utvorennya vseetruskogo soyuzu proti sebe obrali diktatora Mamerka Emiliya ta nachalnika kinnoti Avla Postumiya Tuberta 31 Odnak etruski vidmovilisya nadavati dopomogu Veyam ta faliskam argumentuyuchi ce tim sho Veyi sami pochali vijnu z Rimom tomu mayut vesti yiyi vlasnimi silami Koli pro ce diznalisya v Rimi pidgotovka do vijni pripinilasya a diktator yakomu ne poshastilo vzyati uchast u vijni virishiv vidznachitisya hoch chimos ta prijnyav zakon pro obmezhennya terminu vikonannya cenzorskih obov yazkiv do 1 5 roku sho viklikalo politichnu krizu v derzhavi 32 Pislya cogo vprodovzh kilkoh rokiv diyalo faktichne peremir ya mizh Rimom ta Veyami Etruski na zborah u Volsiniyah 432 roku do n e uhvalili vidklasti prodovzhennya vijni nezvazhayuchi na protest Veyiv 33 Ponovlennya vijskovih dij Druga bitva pri Fidenah ta zavershennya vijni red Novi napadi veyenciv na rimsku teritoriyu rozpochalisya v 428 roci do n e 34 Pislya chutok pro mozhlivu uchast u napadah fidenciv komisiya u skladi Luciya Sergiya Kvinta Serviliya ta Mamerka Emiliya pochala rozsliduvati spravu Rezultatom stalo viselennya chastini zhiteliv Fiden yaki ne mogli poyasniti prichini svoyeyi vidsutnosti v misti pid chas napadiv do Ostiyi takozh do Fiden iz Rimu buli vidpravleni novi poselenci yakim bulo rozdano chastinu zemli zagiblih vnaslidok zahoplennya mista rimlyanami miscevih zhiteliv 35 Togo zh roku u zv yazku iz silnoyu posuhoyu rimlyani ne zmogli zdijsniti pohid na Veyi tozh pomstu dovelosya vidklasti do nastupnogo roku U 427 roci do n e rimlyani u zv yazku zi strahom pered bogami 36 tobto iz religijnih prichin povnocinnih vijskovih dij takozh ne veli odnak oskilki peremir ya bulo taki porushene veyencyami do nih iz Rimu buli prislani feciali zadlya visunennya vimog suprotivniku Odnak Veyi vidkinuli vsi vimogi ta vidmovilisya jti na bud yaki kompromisi tomu feciali povernulisya iz pustimi rukami U Rimi pislya superechki pro te chi povinna ta yak same maye buti ogoloshena vijna senatskim rishennyam chi postanovoyu narodnih zboriv buli sklikani centuriatni komiciyi sho odnogolosno progolosuvali za vijnu z Veyami 37 Na 426 rik do n e bulo obrano chotiroh vijskovih tribuniv iz konsulskoyu vladoyu Tita Kvinkciya Punijcya Gaya Furiya Marka Postumiya ta Avla Korneliya Kossa 38 Zibravshi vijsko vijskovi tribuni okrim Kossa sho zalishivsya v misti vistupili v pohid na veyenciv Odnak cherez neuzgodzhenist dij superechlivi nakazi vijskovih tribuniv ta bazhannya kozhnogo z nih buti golovnim komanduvachem vijska rimlyani buli rozbiti ta zmusheni shovatisya v svoyemu tabori 39 Pislya porazki u yakij zvinuvachuvali vijskovih tribuniv v Rimi bazhali znovu obrati diktatora Odnak cherez strah pered karoyu bogiv za obrannya diktatora bez uchasti v comu konsula yakogo cogo roku ne bulo deyakij chas diktatora priznachiti ne mogli Tilki pislya zvernennya do avguriv ta yihnoyi zgodi diktatora vse zh taki obrali Nim vkotre stav Mamerk Emilij Avl Kornelij nachalnik kinnoti pri nomu 40 Pislya peremogi nad rimlyanami veyenci povidomili vsim etruskim mistam pro porazku voroga ta zaklikali u svoye vijsko dobrovolciv odnak zaluchiti do uchasti u vijni etruski mista voni ne zmogli j cogo razu Tim chasom znovu povstali Fideni de ochevidno goru vzyali antirimski nastroyi U misti perebili rimskih poselenciv a sami mistyani ogolosili svoyu pidtrimku etruskam v majbutnomu pohodi proti rimlyan Pislya rozdumiv kerivnictvo Fiden ta Veyiv virishilo vesti majbutnij nastup iz Fiden pislya chogo veyenci perejshli Tibr ta vstupili v misto 41 U Rimi tim chasom jshli vijskovi prigotuvannya rozbitu pri Veyah armiyu pereveli v Rim do Kollinskih vorit rozstavili storozhu na stinah u misti pripinilasya torgivlya ta robota sudu 42 Mamerk Emilij vigolosivshi promovu yaka pidbadorila rimlyan ta pidnyala yih bojovij duh poviv vijska do Fiden ta roztashuvavsya taborom na vidstani 1 5 km vid nih U toj zhe chas za jogo nakazom legat Tit Kvinkcij Puniyec zi svoyim zagonom vijshov u til vorogu ta zajnyav poziciyi v gorah 43 Nastupnogo dnya diktator viviv svoyi vijska proti suprotivnika ale u bij ne vstupav doki ne otrimav pidtverdzhennya togo sho Kvinkcij vijshov u til Fidenskij forteci Pislya cogo nakazavshi nachalniku kinnoti Korneliyu ne vstupati v bitvu bez jogo komandi kinuvsya v bij 44 Pochatok boyu buv dlya rimlyan uspishnim odnak nevdovzi iz mista vibig natovp lyudej zi smoloskipami v rukah sho neabiyak nalyakalo rimski vijska 45 Odnak diktator shvidko vipraviv situaciyu skomanduvavshi kinnoti Korneliya vstupiti v bij i sam pospishivshi na live krilo svogo vijska yake pochalo vidstupati U cej zhe chas vin dav signal Kvinkciyu spustitisya z gir Use ce dalo pozitivnij rezultat i rimlyani znovu perejshli v nastup 46 Pislya cogo nachalnik kinnoti nakazav rozpryagti konej i davshi yim bilshu svobodu dij kinutisya v bij Dali diktator podav znak i zagin Kvinkciya vdariv u til veyencyam ta fidencyam zamknuvshi kolo otochennya vorozhih vijsk Veyenci v panici pobigli do Tibra a fidenci do mista Ti sho vidstupili do richki buli v osnovnomu znisheni chastina potonula i lishe zhmenci vdalosya perebratisya na inshij bereg Tih sho vidstupali u Fideni rimlyani pochali peresliduvati 47 Rimski vijska prorvalisya v misto a zgodom zahopili i fortecyu U misti zchinilasya strashna rizanina Nastupnogo dnya kozhnomu vershniku centurionu bulo rozdano po polonenomu deyakim navit po dva a reshtu prodali v rabstvo Pislya bitvi diktator nakazav nachalniku kinnoti sklasti povnovazhennya a zgodom zrobiv ce j sam takim chinom perebuvavshi na posadi lishe 16 dniv 48 Takozh Livij kazhe sho starodavni avtori povidomlyali pro mozhlivu uchast u bitvi flotu odnak sam sprostovuye ce tverdzhennya nagoloshuyuchi sho Tibr zanadto vuzkij dlya cogo 49 Vijna zavershilasya u 425 roci do n e koli mizh Rimom ta Veyami bulo ukladeno peremir ya na 20 rokiv 50 Naslidki red Vnaslidok Drugoyi vijni z Veyami Rimska respublika oderzhala vpevnenu peremogu odnak povnistyu znishiti suprotivnika ne vdalosya hocha Fideni povernulisya pid kontrol Rimu Veyi na deyakij chas zberegli svoyu nezalezhnist dopoki ne buli ostatochno rozgromleni na aneksovani Rimom u Tretij rimsko veyenskij vijni 406 396 rr do n e Problema Spolia opima red Pitannya pro te koli ta de same buv prisvyachenij hramovi Yupitera Feretriya spolia opima osoblivij trofej obladunki peremozhenogo vorozhogo polkovodcya v danomu vipadku carya Veyiv Tolumniya yaki z nogo znyav Avl Kornelij Koss turbuvalo she antichnih istorikiv Livij zaznachaye sho Koss zrobiv ce perebuvayuchi na posadi vijskovogo tribuna v 437 roci do nashoyi eri Dali vin zhe kazhe sho imperator Oktavian Avgust pri rekonstrukciyi hramu na vlasni ochi bachiv na nagrudniku obladunkiv napis de Koss nazivaye sebe konsulom Odnak konsulom vin buv u 428 roci do n e a v 426 roci do n e perebuvav na posadi vijskovogo tribuna z konsulskoyu vladoyu 51 Vidpovidi na cej paradoks Livij ne znajshov adzhe z odnogo boku vin ne mig ignoruvati svidchennya poperednih istorikiv ta istorichni dokumenti a z inshogo ne bazhav superechiti slovam imperatora Suchasna nauka shilna rozglyadati slova Avgusta skeptichno adzhe vin mig pidrobiti iz politichnih motiviv shob zaboroniti Marku Krassu prisvyatiti spolia opima yak sam napis tak i ves obladunok sho viglyadaye logichnishe adzhe hram dovgij chas znahodivsya v ruyinah Skorish za vse prisvyata obladunkiv mogla statisya u 426 roci do n e koli Koss buv vijskovim tribunom z konsulskoyu vladoyu a piznishe nachalnikom kinnoti pro sho svidchit rimskij pismennik I st n e Valerij Maksim 52 Div takozh red Persha vijna z mistom Veyi Tretya vijna z mistom Veyi Rimska respublikaPrimitki red Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista I 42 2 Arhiv originalu za 17 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista I 27 3 Arhiv originalu za 17 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista I 15 1 Arhiv originalu za 17 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Dionisij Galikarnaskij Rimski starozhitnosti III 57 Arhiv originalu za 10 lipnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista II 42 9 Arhiv originalu za 5 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Dionisij Galikarnaskij Rimski starozhitnosti VIII 82 Arhiv originalu za 11 lipnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista II 54 1 Arhiv originalu za 5 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Dionisij Galikarnaskij Rimski starozhitnosti V 40 43 Arhiv originalu za 10 lipnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 17 1 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 17 2 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Plinij Starshij Prirodnicha istoriya XXXIV XI 23 Arhiv originalu za 29 sichnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 17 5 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 17 9 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 17 10 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 17 11 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 17 12 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 18 1 2 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 18 3 5 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 18 6 8 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 19 1 6 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 19 7 8 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 19 6 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 20 1 4 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 21 1 2 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 21 6 7 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 21 8 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 21 9 10 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 22 1 3 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 22 4 6 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 23 4 5 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 23 5 6 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 24 1 9 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 25 7 8 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 30 4 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 30 5 6 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 30 13 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 30 14 15 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 31 1 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 31 2 3 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 31 4 5 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 31 6 8 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 31 9 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 32 8 9 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 32 10 11 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 33 1 2 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 33 3 6 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 33 7 12 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 34 1 5 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 34 6 7 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 35 1 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista IV 20 Arhiv originalu za 7 chervnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Valerij Maksim III 2 4 Arhiv originalu za 29 travnya 2019 Procitovano 4 chervnya 2019 Dzherela red Tit Livij Istoriya Rima ot osnovaniya goroda Kn IV Istoriya ot osnovaniya goroda Moskva 1989 Dionisij Galikarnaskij Rimski starozhitnosti Kn III V VIII Valerij Maksim Dev yat knig primitnih vchinkiv i visloviv Kn IIILiteratura red Cornell T J Rome and Latium to 390 B C The Cambridge Ancient History Vol 7 part 2 The Rise of Rome to 220 B C Cambridge University Press 1990 ISBN 0 521 234468 Kovalev S I Istoriya Rima Sankt Peterburg Poligon 2003 Parfyonov V N Imperator Cezar Avgust Armiya Vojna Politika SPb Aletejya 2001 ISBN 5 89329 396 7 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Druga vijna z mistom Veyi amp oldid 38178964