«Древнейшие источники по истории Восточной Европы» — назва серії фундаментальних публікацій зарубіжних джерел з історії народів і держав Східної Європи, насамперед Київської Русі, до кінця 13 ст. Заснована членом-кореспондентом АН СРСР В.Пашутом, видається з 1977 (мала назву «Древнейшие источники по истории народов СССР»). Від 1985 відповідальний редактор — академік РАН В.Янін. Нині видається центром «Восточная Европа в античном и средневековом мире» Інституту загальної історії РАН. Станом на 2000 опубліковано 16 томів. У зводі вміщуються різномовні й різножанрові джерела, що походять із різних регіонів античного світу й середньовіччя — Стародавньої Греції та Риму Стародавнього, Візантії, арабського Сходу, Центральної, Західної й Північної Європи. Пам'ятки видаються, як правило, у фрагментах, що містять відомості про Східну Європу, однак, як виняток, у випадках особливої важливості пам'ятки й відсутності її повних перекладів російською мовою вона публікується повністю (напр., томи, присвячені творові імператора Константина VII Багрянородного «Про управління імперією», ісландським сагам про вікінгів та ін.). Видання складається з публікації оригінального тексту, його перекладу російською мовою і супроводжується вступною статтею, присвяченою джерелознавчому дослідженню пам'ятки або групи пам'яток, текстологічними, історичними, історико-географічними та іншими коментарями, а також різноманітними покажчиками.
Джерела та література Редагувати
- Котляр М. Ф. «Древнейшие источники по истории Восточной Европы» [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.