Павло Іванович Доронін (рос. Павел Иванович Доронин; 13 липня (1909), село Барлук (Іркутської губернії) — 16 липня (1976), місто (Кишинів)) — радянський партійний і (державний діяч). (Генерал-майор) (з (1942) року). Депутат (Верховної Ради СРСР) 1—2-го і 4—5-го скликань. Кандидат у члени (ЦК ВКП(б)) (1939—1952). Член (ЦК КПРС) (1956—1961).
Павло Іванович Доронін рос. Павел Иванович Доронин | |||||
| |||||
---|---|---|---|---|---|
27 травня 1938 — грудень 1948 | |||||
Попередник: | в. о. (Пескарьов Георгій Сергійович) | ||||
Спадкоємець: | |||||
| |||||
21 січня 1954 — (11 лютого) 1961 | |||||
Попередник: | (Ніколаєв Борис Федорович) | ||||
Спадкоємець: | |||||
Народження: | 13 липня (1909) Барлук | ||||
Смерть: | 16 липня (1976) (67 років) (Кишинів) | ||||
Країна: | СРСР | ||||
Освіта: | (Інститут червоної професури) | ||||
Партія: | (КПРС) | ||||
Військова служба | |||||
Звання: | (генерал-майор) | ||||
Нагороди: |
|
Біографія
Народився 30 червня (13 липня) (1909) року в селі Барлук Кіренського повіту (Іркутської губернії) (нині , (Іркутської області)) в родині (робітника). У 1922 році вступив до (комсомолу).
У травні 1924 — червні 1925 року — член правління мисливської спілки в селі Барлук. З червня 1925 по жовтень 1926 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Куйтунського районного комітету ВЛКСМ Тулунського округу Іркутської області.
У жовтні 1926 — червні 1929 року — студент 1-го Сибірського політехнічного технікуму імені Тімірязєва в місті Томську.
Член (ВКП(б)) з грудня (1927) року.
З червня 1929 по червень 1930 року працював інструктором—ревізором окружної спілки споживчої кооперації в місті Ленінськ-Кузнецькому Західно-Сибірського краю.
У червні 1930 — березні 1932 року — співробітник Томського міського відділу ДПУ.
У березні 1932 — вересні 1933 року — начальник спецвідділу Ленінградського електромеханічного інституту. У вересні 1933 — квітні 1934 року — начальник спецвідділу Ленінградського харчоторгу.
У квітні 1934 — вересні 1936 року — (викладач), заступник військового керівника .
У вересні 1936 — січні 1938 року — слухач Інституту червоної професури в місті Ленінграді.
У січні — березні 1938 року — викладач партійних курсів Ленінградського обласного комітету ВКП(б).
У березні — травні 1938 року — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б) у Москві.
У травні — липні 1938 року — в.о. 1-го секретаря Курського обласного комітету ВКП(б). 12 липня 1938 — грудень 1948 року — 1-й секретар Курського обласного комітету ВКП(б).
Під час (німецько-радянської війни) в серпні—листопаді 1941 року очолював Комітет оборони міста Курська. З 1941 року — член Військової ради (Брянського фронту), у серпні 1942 — березні 1943 року — начальник Політичного управління (Сталінградського) і (Південного фронтів).
У січні 1949 — січні 1950 року — слухач курсів перших секретарів обкомів при ЦК ВКП(б) в Москві.
У січні 1950 — квітні 1951 року — інспектор ЦК ВКП(б) в Москві.
У квітні 1951 — вересні 1953 року — заступник голови виконавчого комітету Смоленської обласної ради депутатів трудящих.
18 вересня 1953 — 16 лютого 1954 року — голова виконавчого комітету Смоленської обласної ради депутатів трудящих.
У січні 1954 — 11 лютого 1961 року — 1-й секретар Смоленського обласного комітету КПРС.
З лютого 1961 року — на пенсії в містах Смоленську і Кишиневі. Автор книг: «На землі Смоленській» (1958), «Солдати Сталінграда» (1974).
Нагороди
Нагороджений трьома (орденами Леніна), (орденом Червоного Прапора) і (медалями) СРСР.
Джерела
- Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет