До́нальд Франці́шек Туск (пол. Donald Franciszek Tusk; каш. Donôld Frãcëszk Tusk; нар. 22 квітня 1957, Ґданськ, ПНР) — польський політик кашубського походження, Голова Європейської Ради (2014—2019), колишній прем'єр-міністр Польщі (2007—2014), співзасновник та голова партії «Громадянська платформа» (пол. Platforma Obywatelska), колишній заступник голови Сенату. Був заступником голови партії «Союз Свободи», у 1980-х роках брав участь у діяльності руху «Солідарність».
| Дональд Туск Donald Tusk | |
|---|---|
| пол. Donald Tusk | |
| Donald Tusk | |
| Президент Європейської народної партії | |
| 1 грудня 2019 — 1 червня 2022 | |
| Попередник | Жозеф Доль |
| Наступник | Манфред Вебер |
| Голова Європейської ради | |
| 1 грудня 2014 — 1 грудня 2019 | |
| Попередник | Герман Ван Ромпей |
| Наступник | Шарль Мішель |
| Прем'єр-міністр Польщі | |
| 9 листопада 2007 — 22 вересня 2014 | |
| Президент | Лех Качинський Броніслав Коморовський |
| Попередник | Ярослав Качинський |
| Наступник | Ева Копач |
| Віцемаршал Сейму Польщі | |
| 19 жовтня 2001 — 18 жовтня 2005 | |
| Віцемаршал Сенату Польщі | |
| 20 жовтня 1997 — 18 жовтня 2001 | |
| Лідер Громадянської платформи (ПО) | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 3 липня 2021 |
| Попередник | Борис Будка |
| 1 червня 2003 — 8 листопада 2014 | |
| Попередник | Мацей Плажинський |
| Наступник | Ева Копач |
| Народився | 22 квітня 1957 (66 років) Ґданськ, ПНР |
| Відомий як | політик, історик, учасник міжнародних форумів |
| Громадянство | Польща |
| Національність | кашуб |
| Alma mater | Історичний факультет Ґданського університетуd (1980) і 1 загальноосвітній ліцей ім.Миколая Коперніка в м.Ґданськd (1976) |
| Політична партія | «Громадянська платформа» |
| Батько | Donald Tuskd |
| Мати | Ewa Tuskd |
| У шлюбі з | Малґожата Туск |
| Діти | Michał Tuskd і Katarzyna Tuskd |
| Професія | історик |
| Релігія | Римокатолик |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| tusk.pl | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Народився 22 квітня 1957 р. у сім'ї ремісника в м. Ґданськ на балтійському узбережжі Польщі. Після закінчення ліцею, з 1976 до 1980 навчався на історичному факультеті Ґданського університету. Ще в університеті брав участь у діяльності профспілки Солідарність. 1980 року закінчив університет і захистив дипломну роботу зі встановлення культу особи Юзефа Пілсудського в передвоєнній польській пресі. Автор понад 200 публікацій. Написав декілька популярних книжок: «Був собі Ґданськ», «Ґданськ 1945 р.», «Старий Сопот». Одружений з Малґожатою Туск, має двох дітей: Міхала (1982 р.н.) та Катажину (1987 р.н.). Захоплюється футболом, був капітаном збірної канцелярії сенату Польщі.
Політична діяльність Редагувати
Політичну діяльність почав після закінчення університету. 1980 року став одним із засновників «Незалежного руху польських студентів» (NZSP). Із запровадженням воєнного стану в Польщі 1981 року нелегально заснував журнал «Огляд політичний», де пропагував переваги ринкової економіки і економічного лібералізму. 1988 року ввійшов до керівництва «Ґданського конгресу лібералів», очолив організовані виступи громадськості проти влади.
1990 року з «Ґданського конгресу лібералів» створили політичну партію — «Ліберально-демократичний конгрес» (ЛДК). Від цієї партії 1991 року був обраний до Сейму. Однак після поразки на виборах 1993 р. за ініціативи Туска (ЛДК) об'єднався з «Демократичним союзом» і створив нову партію — «Союз волі». У новій партії Туск отримав посаду заступника голови партії. У виборах 1997 р. партія отримала 13,4 % голосів виборців і він був обраний до Сенату, де став заступником голови (віцемаршалом сенату). На виборах у «Союзі волі» 2000 р. поступився посадою голови Броніславові Ґеремекові.
Після поразки вийшов із «Союзу волі» і на початку 2001 року разом з однодумцями заснував нову партію — «Громадянська платформа», де обійняв посаду заступника голови партії. У виборах 2001 р. за кількістю отриманих голосів партія посіла третє місце і Туск стає заступником голови (віцемаршалом) Сейму. У 2003 р. став головою «Громадянської платформи» і на виборах 2005 р. партія отримала 24 % голосів, посіла друге місце, поступившись тільки партії «Право і справедливість» братів Леха і Ярослава Качинських. Того ж року брав участь в президентських виборах — у першому турі посів перше місце з 38 % голосів, але за результатами другого туру 23 жовтня 2005 р. поступився Леху Качинському.
Причиною поразки Туска на парламентських виборах вважають використання чорного піару з боку виборчої команди Леха Качинського, зокрема керівника його передвиборчої кампанії Яцека Курського. Під час кампанії Курський поширив інформацію, що дід Туска під час Другої світової війни служив добровольцем у Вермахті. Насправді, з'ясувалось, що дід Йозеф Туск справді був мобілізований до армії, але дезертував після 10 днів і приєднався до польських збройних сил на Заході. За поширення неправдивої інформації Курського виключили з партії «Закон і справедливість».
У жовтні 2007 р., під час дострокових парламентських виборів «Громадянська платформа» набрала 41,5 % голосів і отримала 209 з 460 місць в Сеймі. Національна рада «Громадянської платформи» висунула його на посаду прем'єр-міністра країни.
30 серпня 2014 року був обраний Головою Європейської Ради, вступив на посаду 1 грудня 2014. Як президент Європейської Ради Дональд Туск мав відповідати за підготовку та проведення самітів ЄС — у середньому по шість-сім на рік. Він також мав представляти ЄС на самітах Великої Сімки G7 і — разом з президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером — на самітах двадцятки найбільших економік G20. Свої пріоритети — своєрідний маніфест — на посаді президента Європейської Ради Дональд Туск позначив у серії публікацій в офіційному Twitter-акаунті. Тому до маніфесту Дональда Туска увійшли такі тези:
Захист європейських цінностей, свободи і солідарності від загроз Європейському Союзу і його єдності — і зсередини, і ззовні.
ЄС повинен бути сильним на міжнародній арені.
Європа повинна зміцнити свої кордони, підтримувати тих сусідів, які поділяють наші цінності.
Відносини між Європою і США є спинним мозком спільноти демократій.
У листопаді 2019 року обраний президентом Європейської народної партії, на партійному конгресі за це проголосували 93% делегатів. Обійняв посаду 1 грудня 2019 року. Подав у відставку 1 червня 2022 року, його змінив на посаді Манфред Вебер.
Критика Редагувати
21 березня 2017 Міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич офіційно звернувся до генеральної прокуратури країни з проханням перевірити дії Туска як колишнього польського прем'єр-міністра під час розслідування авіакатастрофи в Смоленську в квітні 2010 року. У своїй заяві Марцевич звинуватив Туска у державній зраді. На думку Мацеревича, Туск не вжив необхідних заходів з розслідування аварії.
Міграційна криза в Європі: шляхи вирішення Редагувати
Глава Європейської ради Дональд Туск вважає, що однією з головних умов для вирішення міграційної кризи в Європі є повернення Шенгену. Про це йдеться в його запрошенні керівникам і урядам країн ЄС для проведення неофіційних нарад 7 березня 2016 року, опублікованому на сайті Ради Європи.
«Нам потрібно відновити Шенген. Країни маршруту Західних Балкан і ті, що за межами ЄС, — всі готові і сповнені рішучості повернутися до повного застосування наших загальних правил і рішень, у тому числі Шенгенського кодексу про кордони … Це не вирішить кризу, але це є необхідною попередньою умовою для європейського консенсусу».
Крім того, за його словами, потрібно зміцнити співпрацю з Туреччиною, яка раніше взяла на себе зобов'язання прийняти у себе частину мігрантів, і наростити гуманітарну допомогу в Греції. Пропонувалось передати на потреби мігрантів €700 млн. Наприкінці минулого року з'явилися пропозиції скасувати дію Шенгенської зони на два роки через міграційну кризу, проте 4 грудня 2015 року на засіданні Ради ЄС країни виступили за збереження шенгенського простору. При цьому деякі країни Шенгену, серед яких Австрія, Швеція і Данія, посилили перевірку документів на своїх кордонах. 29 листопада в Брюсселі відбувся саміт ЄС — Туреччина, під час якого обговорювалися питання співпраці між Євросоюзом та Анкарою, зокрема питання мігрантів. Влада Туреччини розраховувала прискорити процес вступу до Євросоюзу в обмін на допомогу у вирішенні міграційної кризи, з якою зіткнулася Європа.
Гостра міграційна криза виникла у зв'язку з бойовими діями на Близькому Сході. З середини 2015 року Європейський союз обговорює квоти країн на прийом біженців.
Отже, головними умовами для вирішення міграційної кризи в Європі, на думку Дональда Туска, є:
- відновлення Шенгену;
- зміцнення співпраці з Туреччиною;
- нарощення гуманітарної допомоги в Греції.
Ставлення до України Редагувати
1 вересня 2014 року на меморіальному заході з нагоди початку Другої світової війни, Туск визнав, що в Україні триває війна, і закликав усю Європу стати на захист свого союзника. 15 березня 2015 року Туск назвав санкції проти Росії — одним з найкращих способів підтримки України. 27 квітня під час саміту Україна-ЄС Туск заявив, що проведення реформ в Україні стане найкращою відповіддю агресорові та найкращою пам'яттю про всіх загиблих під час Революції гідності. Він пообіцяв відправити в Україну місію для оцінки потреб країни, щоб надати їй адекватну допомогу.
Допомога Україні в здійсненні реформ, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, є офіційною політикою Європейського Союзу, який ввів три етапи санкцій проти Росії і українських сепаратистів у відповідь на анексію Криму і дестабілізацію Донбасу.
Засуджує незаконне ув'язнення українського режисера Олега Сенцова у РФ.
Переобрання 2017 року Редагувати
9 березня 2017 року Дональда Туска переобрали на посту Голови Європейської Ради. Переобрання відбулося за підтримки європейських політиків і спротиву Польщі — всі 27 країн проголосували «за». Прем'єр Польщі Беата Шидло написала листа лідерам ЄС з проханням підтримати нового кандидата від Польщі Яцека Саріуш-Вольського і проханням не переобирати Туска. Свої прохання вона аргументувала тим, що Саріуш-Вольський зможе реформувати ЄС, а Туск «перевищував свої повноваження в гострих внутрішніх суперечках і підтримував антидемократичні дії опозиції».
Нагороди Редагувати
- 2008 — Орден «Сонце Перу» — Перу
- 2012 — Кавалер Великого хреста Ордена Заслуг — Норвегія
- 2013 — Президентський орден Сяйво — Грузія
- 2014 — Маріїнський Орден Хреста — Естонія
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 11 травня 2019) — за визначний особистий внесок у зміцнення міжнародної єдності та солідарності з Україною у підтримці незалежності та територіальної цілісності, поглиблення відносин між Україною та Європейським Союзом
Примітки Редагувати
- . BBC News. 30 серпня 2014. Архів оригіналу за 31 серпня 2014. Процитовано 30 серпня 2014. (англ.)
- ↑ Туска переобрали на посту глави Євроради попри спротив Польщі [ 11 березня 2017 у Wayback Machine.], 9 березня 2017, Європейська правда
- . PKW. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 8 листопада 2014. (пол.)
- . pkw.gov.pl. PKW. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 8 листопада 2014. (пол.)
- . noviny.sk. Noviny. 9 листопада 2007. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 листопада 2014. (словац.)
- . 24tv.ua. 24 TV. 30 серпня 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 листопада 2014. (укр.)
- . Європейська правда (українською). 21 листопада 2019. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
- . Європейська правда (українською). 1 червня 2022. Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
- . Європейська правда (українською). 2 червня 2022. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
- Бі-бі-сі: Туска обвинили в предательстве по делу о гибели Ту-154 в Смоленске [ 21 березня 2017 у Wayback Machine.]. 21.03.2017
- . Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 5 травня 2015.
- . Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
- . Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
- Туск: приговор Сенцову — символ цинизма политики России // Радио Свобода, 27.08.2015
- ↑ Прем'єр Польщі написала листа лідерам ЄС, аби вони не підтримали Туска [ 10 березня 2017 у Wayback Machine.], 8 березня 2017, Єпропейська правда
- . andina.pe (ісп.). 14 травня 2008. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 10 травня 2019.
- . kongehuset.no (норв.). 2013. с. 44–45. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 10 травня 2019.
- . IDFI (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019.
- . www.president.ee (ест.). 18 березня 2014. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 10 травня 2019.
- Указ Президента України від 11 травня 2019 року № 212/2019 «Про нагородження Д.Туска орденом князя Ярослава Мудрого»
- Президент України зустрівся з Президентом Європейської Ради Дональдом Туском [ 13 травня 2019 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 13 травня 2019 р.
Посилання Редагувати
- Сайт передвиборчої кампанії Дональда Туска [ 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Сайт партії «Громадянська платформа» [ 19 квітня 2010 у Wayback Machine.]