Доля Наталя Костянтинівна нар 26 липня 1974 Київ СРСР українська акторка театру і кіно Народна артистка України 2011 Гра

Свою першу роль отримала у фільмі білоруського виробництва «Белые одежды», ще за три роки до закінчення університету, це була другорядна роль в епізоді фільму. У 1994 році актриса зіграла головну роль у фільмі Олександра Муратова «Геть сором!». У 1995 році закінчила КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого і з цього ж року грає в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки.

З 1994 по 1999 роки грає провідні ролі в театрі і лише в 1999, після довгої перерви, знову з'являється на великих екранах у чотирисерійному телесеріалі «Сьоме кільце чаклунки», де виконує роль Імеди — дружини Ігліта. У 2002 році бере участь у зйомках телесеріалу українсько-російського виробництва «День народження Буржуя-2» та «Слід перевертня». У 2005 році виконує головну роль у сучасному фільмі-екранізації «Украдене щастя», відомої однойменної п'єси Івана Франка. Також відома за ролями в таких стрічках як «Міф про ідеального чоловіка. Детектив від Тетяни Устинової», «Жага екстриму», «Про Любов», «Осінні турботи» та ін.

Державні нагороди Редагувати

Фільмографія Редагувати

Рік	Стрічка	Роль	Примітки
1992	Белые одежды	роль в епізоді	Білоруський фільм
1994	Геть сором!	Головна роль
1999	Сьомий Перстень Чаклунки	Дружина Ігліта
2001	День народження Буржуя-2	Фільм українсько-російського виробництва
2001	Слід перевертня	Психолог Анна Виготська
2003	Роксолана 3. Володарка імперії
2004	Любов сліпа	Даша
2005	Міф про ідеального чоловіка. Детектив від Тетяни Устинової	Ірина Мерцалова
2005	Украдене щастя	Вчителька молодших класів Анна	Головна роль
2007	Жага екстриму	Ліля
2008	Про Любов	Ніна донька Ади	Фільм українсько-російського виробництва
2009	Осінні турботи	Соня	Фільм українсько-російського виробництва
2009	Осінні квіти	Мати Поліни
2010	Віра, Надія, Любов	Наречена Михайла Віра
2011	Актор, або Любов не за сценарієм
2011	Хлібний день
2016	Століття Якова	Уляна, кохана Якова, дружина Тимка (літня)	Український історичний фільм з 4-х серій
2017	Специ	Алла Карпенко
2020	Сага	Еліна Козак

Ролі в театрі Редагувати

«І все це було… і все це буде…» (2001)
«Неймовірний бал» (2001)
«Царські розбирання або міф про Електру» (2000)
«Любов і війна» (2000)
«Маскарадні забави» (2000)
«Вогонь бажань» (1999)
«Розлучення по-російськи» (1999)
«Пригоди на чарівному острові» (1997)
«Королівські ігри» (1997)
«Осінні скрипки» (1997)
«Двері грюкають» (1996)
«Справжній чоловік на початку тисячоліття…» (1996)
«Ревнощі» (1995)
«Історія однієї пристрасті» (1994)

Нагороди й номінації Редагувати


Рік	Категорія	Робота	Результат
«Київська пектораль»
1999	Найкраще виконання жіночої ролі другого плану	Блоха в усі	Номінація
2003	Найкраще виконання жіночої ролі	У полоні пристрастей	Номінація
2013	Найкраще виконання жіночої ролі	Жінки. Фрагмент. Скандал без антракту	Номінація
Премія НСТДУ
2006	Премія імені Віри Левицької	Перемога

Громадська позиція Редагувати

У червні 2018 у відеозверненні підтримала ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова

Примітки Редагувати

Указ Президента України № 424/2003 від 21 травня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій міста Києва»
. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
Sentsov 47. YouTube. Free Sentsov. 5 червня 2018. Процитовано 31 травня 2021.

Посилання Редагувати

[1] Указ Президента України № 424/2003 від 21 травня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій міста Києва»

[2] . Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.

[3] Sentsov 47. YouTube. Free Sentsov. 5 червня 2018. Процитовано 31 травня 2021.