«Геть сором!» - український художній кінофільм 1994 року, екранізація оповідання Миколи Хвильового «Сентиментальна історія».
| Геть сором! | |
|---|---|
| Геть сором! | |
| Жанр | соціальна драма мелодрама |
| Режисер | Олександр Муратов |
| Сценарист | Вікторія Муратова |
| Оператор | Віктор Політов Володимир Гутовський |
| Композитор | В'ячеслав Назаров |
| Кінокомпанія | Кіностудія імені О. Довженка |
| Тривалість | 93 хв. |
| Країна | Україна |
| Рік | 1994 |
| IMDb | ID 0413959 |
Сюжет Редагувати
Фільм переносить глядача у часи НЕПу. З провінційного містечка у столицю приїздить дев’ятнадцятирічна Марія, щоб долучитися до будівельників «світлого майбутнього». Влаштувавшись на роботу та змінивши ім’я на більш романтичне – Б'янка – вона починає чекати на велике і світле кохання, про яке до тих пір читала лише у книжках.
В картині «Геть сором!» не система полює на героїню, а вона сама заподіює собі смерть внаслідок неможливості жити гідно в радянському світі. Б’янка (Н. Доля), як і у першотворі М. Хвильового, хоче віддатися чоловікові, гідному її мрії, але вимушена мати справу або зі слабким боягузом художником Чаргаром, або з огидним діловодом. Вона задихається у вульгарному оточенні, де у майбутньому у неї немає жодної перспективи.
Режисер гостро критично розкриває бюрократизм і сексуальну розпусту раннього СРСР. У фіналі фільму жорстока реальність ламає Б’янку, і вона вішається, тоді як у М. Хвильового ретроспективний спосіб на рації дає змогу припустити, що вона звикається з реальністю, виліковуючись від сентименталізму і донкіхотського мрійництва. Картини О. Муратова вирізняються глибоким розумінням психологічних переживань персонажів і смертельної небезпеки, яку становить для людини тоталітарна система. Так, провідним мотивом трьох фільмів є зв’язок – дегуманізованого радянського соціального середовища, суїцидального синдрому і сексуальності, від якої персонажі фатально залежні і яку провокатори майстерно використовують.
В картинах режисер точно передає істероїдність, надрив, меланхолію персонажів М. Хвильового, приречених до загибелі. У фільмах О. Муратова йдеться про надскладні схеми катування, розіграні каральною машиною проти індивіда.
Актори Редагувати
- Наталя Доля
- Юрій Розстальний
- Наталя Надірадзе
- Віктор Коломієць
- Галина Частка
- Альбіна Сотникова
- Юрій Крітенко
- Олег Примогенов
- Людмила Сницар
- Микола Рушковський
- Наталя Роскокоха
Знімальна група Редагувати
- Режисер: Олександр Муратов
- Сценарист: Вікторія Муратова
- Оператори: Віктор Політов, Володимир Гутовський
- Композитор: В'ячеслав Назаров
- Художник: Віталій Волинський
Джерела інформації Редагувати
- Довженко-центр [ 10 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- кіно-театр.ру [ 10 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- інтер+ [ 10 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Проза Миколи Хвильового у фільмах Олександра Муратова [ 10 грудня 2018 у Wayback Machine.]