Долина троянд або Розувата долина (болг. Розовата долина) — поля олійної Дамаської троянди в Казанликській улоговині у підніжжя гір Стара Планина, між містами Казанлик і Карлово.
Історія ред.
«Троянда — провісниця щастя», — кажуть болгари. Серед них живе романтична легенда про закоханих — Добромира і Лею, бо коли двоє зустрінуться серед троянд, то обов'язково покохають одне одного.
Дамаська олійна троянда (Rosa Damascena) була завезена до Європи у XIII ст.
«… Одного разу відважні паладини, що невтомно мандрують по миру, щоб відшукати честь і славу, та здійснити величезні подвиги — вирішили віднайти Доліну Троянд, де знаходиться Скеля Ніжності і розташований Замок Любові, стіни якого приховують найкрасивіших жінок миру. Про долину було відомо зі співу поетів, оповідали манускрипти ще з прадавніх часів, юнаки марили нею — і відважні шукачі мрій відправилися в шлях, щоб знайти та побачити це чудо на власні очі. Довгий і важкий шлях, і, нарешті, коли пурпурне світило поступилося небо зіркам, лицарі — паладини все ж таки віднайшли долину, в якій було багато троянд, які розпустилися так, що скеля здається немов і не стосувалася землі…» — співали менестрелі в замках Західної Європи в XIII столітті.
Легенди щодо появи Rosa Damascena в Долині троянд ред.
Існує декілька легенд щодо появи олійної троянди в Долині троянд. За однією, олійна троянда була завезена з Малої Азії на початку рабства та була поширена в околицях сучасного міста Шипка. Назву цього міста пов'язують з давньоболгарською назвою троянди — «шипеик».
Згідно з іншою версією олійну троянду привіз із Тунису турецький каді в XVI ст., якого було поховано на території мечеті у місті Солак джамісі. Селище почали називати «Кадимезар махлесі» (кадійська махала).
Третя легенда віщує про те, що турецький садівник з Малої Азії, де він вирощував гвоздику та інші ароматичні рослини для виготовлення олії, привіз до родючої долини річки Тунджа, Казанлик саджанці олійної троянди. З висадженої гвоздики він одержав небагато олії, а троянди здивували його своїм квітуванням. Тому й місцевість, де працював садівник, називають «Карамфіл башча» (сад гвоздики). [2] [ 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Перші саджанці квіток з метою виробництва олії у Долині троянд були висаджені наприкінці XVI початку XVII ст., а у 1921 р. трояндову олію виробляли вже 2170 громади, у 40 — роках XX ст. олія з квіток Долини троянд вже складала 80 % всієї виробленої в Болгарії трояндової олії.
Клімат Долини троянд ред.
Долина Троянд розташована на південь від Балканських гір. У своєму складі має дві річкові долини: долину Стряма (на захід) і долини Тунха (на сході), з центрами у містах Карлово і Казанлик відповідно. В долині сприятливий клімат для росту троянд: підвищена вологість повітря, рясне випадіння опадів у травні-червні, незліченне число сонячних днів протягом року, коротка м'яка зима. Ці фактори сприяють подовженню періоду квітнення троянди, затримці випаровуванню ароматичних компонентів.
Збір квіток троянди здійснюється лише вручну з 4 до 9 години ранку та триває з 20 травня по 20 червня. Кажуть, раніше жінки, збираючи трояндові пелюстки, завжди співали, і тоді отримана олія набувала чудодійних властивостей.
Виробництво трояндової олії ред.
Особливість технології виготовлення трояндової олії з болгарської троянди — подвійна дистиляція.
Для отримання 1 кг трояндової олії потрібно 3-3,5 тонн червоних троянд або 5-6 тонн білих олійних троянд.
За рік Болгарія виробляє 1,5-2 тонни трояндової олії, яка має гамму з 265 ароматичних складових, що робить її унікальною. Болгарська трояндова олія одержала золоті медалі на виставках у Парижі, Лондоні, Філадельфії, Антверпені, Мілані.
1 кг трояндової олії коштує від 4 до 6 тис. євро в залежності від якості та кон'юнктури ринку. Перше місце у світі серед країн, що експортують трояндову олію, посідає Туреччина. Далі йдуть Болгарія, Марокко, Іран, Індія. Болгарія експортує трояндову олію до Франції, Німеччини, США, Японії та арабських країн.
З 2012 р. за ініціативою виробників трояндової олії Казанлику та Карлово, «болгарська трояндова олія» претендувала на внесення до переліку європейських продуктів, захищених у ЄС. Сьогодні вона займає своє почесне місце серед таких, більш ніж 1200 європейських продуктів. [3] [ 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Музей троянди ред.
У 1984 р. в Долині троянд було відкрито музей троянди.
Міжнародний фольклорний фестиваль троянд ред.
Вперше фестиваль троянд був проведений у 1903 р.
Кожен непарний рік трояндовий фестиваль проходить у м. Карлово, а кожен парний — у Казанлику.
Місто Карлово — це колишнє село Сушица, яке було подароване ще в XV ст. переможним султаном Баязидом своєму полководцеві Карлалу-Беєві.
Ще під час неоліту на місці сучасного міста Казанлик виникло перше поселення. Фракійське місто Севтополіс (назване на честь царя Севта III) тривалий час було столицею Одриської держави, а сьогодні знаходиться під водосховищем «Копринка», що в 7 км на захід від Казанлика. За результатами археологічних розкопок було виявлено 12 стародавніх гробниць, найцінніша з яких — Казанликська гробниця. Місто Казанлик виникло на початку XV століття. За часів панування Османської імперії Казанлик був відомий виробництвом трояндової олії, галунів, тканини з вовни.
Програма Міжнародного фольклорного фестивалю троянд включає ритуальний збір перших рожевих пелюсток на полях і видобуток трояндової олії, святкові фольклорні карнавал (ходу кукерів (ряжених)) та фестиваль, майстер-класи, виставки живопису та фотографії.
Кульмінація свята — конкурс краси та обрання Королеви Троянди, який проводиться з 1975 р. Мешканці та гості фестивалю проходять по головній вулиці міста у вбрані римських, фракійських і давньогрецьких часів. Група хлопців на троні несе обрану Королеву Троянди, одягнену у вінок, яка обсипає всіх присутніх рожевими запашними пелюстками.
В межах фестивалю проводиться конкурс на визначення «Міні місс Роза» та міжнародний фольклорний фестиваль «Балканська молодь». Закінчується свято далеко за північ хороводом.
Джерела ред.
1. Дик Г. Ф. Дамасская роза (Rosa damascena L. f. trigintipelata Dieck) Вестник Садоводства, Плодоводства и Огородничества. — СПб., 1892, № 4.
2. Сайт громади Казанлик http://www.kazanlak.bg/cat-205.html [ 14 березня 2015 у Wayback Machine.]