Любо́в Іва́нівна Добржа́нська (24 грудня (6 січня) 1905, Київ — 3 листопада 1980, Москва) — радянська актриса театру і кіно. Лауреат Сталінської премії (1950). Народна артистка СРСР (1965).
| Добржанська Любов Іванівна | |
|---|---|
| Народилася | 24 грудня 1905 Київ, Російська імперія |
| Померла | 3 листопада 1980 (74 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | акторка, співачка |
| Роки діяльності | з 1924 |
| IMDb | nm0229874 |
| Нагороди та премії | |
| |
Життєпис ред.
Закінчила студію при Київському театрі російської драми імені Лесі Українки (1924).
З 1934 р. працювала у Центральному театрі Радянської Армії в Москві.
Знімалася в кіно з 1952 р.
Похована в Москві на Ваганьковському кладовищі.
Пам'яті Любові Добржанської знято два російських документальних фільми: «Любовь Добржанская» (2005, Дарьял-ТВ) з циклу «Как уходили кумиры» i «Любовь Добржанская» (2008) з циклу «Острова» (телеканал Культура).
Племінниця — Софія Добржанська — відома українська піаністка, педагог.
Звання і нагороди ред.
- Заслужена артистка РРФСР (1944)
- Лауреат Сталінської премії (1950)
- Народна артистка РРФСР (1954)
- Народна артистка СРСР (1965)
Фільмографія ред.
Грала у фільмах:
- «Світло над Росією» (1947, епізод)
- «Учитель танців» (1952, Фелісіана)
- «Бережись автомобіля» (1966, мама Дєточкіна; реж. Е. Рязанов)
- «Урок літератури» (1968, письменниця Анна Тюріна; реж. О. Корєнєв)
- «Остання ніч року, що минає» (1969, фільм-спектакль; Гаміда)
- «Адам і Хева» (1969, Айбала; реж. О. Корєнєв)
- «Дві посмішки» (1969, бабуся («Бабуся та цирк»)
- «Маріанна Коллі» (1970, фільм-спектакль)
- «Суд совісті» (1970, фільм-спектакль; Марія)
- «А.П. Чехов. Дядя Ваня» (1972, фільм-спектакль; Войницька)
- «Гравець» (1972, бабуся Антоніда Василівна; реж. О. Баталов)
- «Осінні грози» (1974, Замфіра)
- «Коляска на балконі» (1974, фільм-спектакль; Варвара Василівна)
- «Із записок Лопатіна» (1975, фільм-спектакль; актриса; реж. Й. Райхельгауз, телезапис вистави театру «Современник»)
- «Іронія долі, або З легкою парою!» (1975, Марина Дмитрівна, мати Жені; реж. Е. Рязанов)
- «У четвер і більше ніколи» (1977, мати Сергія; реж. А. Ефрос)
Примітки ред.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- . Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
- Добржанская Любовь. 100 лет со дня рождения. Архів оригіналу за 15 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 13 червня 2012.
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
Література ред.
- Дзюбинская О. Л. И. Добржанская. — М., 1965.
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 126.
- Добржанська Любов Іванівна // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 217. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Добржанська Любов Іванівна // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 209—2010. — ISBN 5-88500-071-9.
- Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 248.
- Жінки України. — К., 2001. — С. 125.
| Це незавершена стаття про акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |