Джуна Барнс (англ. Djuna Barnes; 12 червня 1892, Сторм Кінг Маунтін, штат Нью-Йорк — 18 червня 1982, Нью-Йорк) — американська письменниця-модерністка, художниця, одна з ключових постатей космополітичного Парижа 1920-1930-х років.
Джуна Барнс | |
---|---|
Псевдонім | Lydia Steptoe |
Народилася | 12 червня 1892[…] Корнволл-он-Гадсон, Орандж, штат Нью-Йорк, США |
Померла | 18 червня 1982[…] (90 років) Гринвіч-Вілледж, Мангеттен, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США |
Поховання | Гринвіч-Вілледж |
Країна | США |
Діяльність | поетка, письменниця-романістка, письменниця, драматургиня, журналістка, художниця |
Сфера роботи | поезія |
Alma mater | Інститут Праттаd і Ліга студентів-художників Нью-Йорка |
Мова творів | каталанська і англійська |
Magnum opus | Ladies Almanackd, Nightwoodd і The Book of Repulsive Womend |
Членство | Американська академія мистецтв та літератури |
Батько | Henry Budingtond |
Родичі | Задел Барнс Бадінгтон Густафсон |
Брати, сестри | Saxon Barnesd |
| |
Джуна Барнс у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Бабуся Джуни по материнській лінії була письменницею, журналісткою, активісткою руху за права жінок. Батько — композитором і живописцем. Виросла в багатодітній сім'ї, постійно доглядала молодших братів і сестер, здобула домашню освіту.
У 1912 році разом з матір'ю переїхала до Нью-Йорка. Працювала журналісткою у модних журналах (Vanity Fair, The New Yorker). Серед її друзів були Пеггі Гуггенхайм, Джеймс Джойс, Езра Паунд, Наталі Барні, Гертруда Стайн, Береніс Еббот, Сільвія Біч, Е. Е. Каммінгс, Е. Монтале. У 1927—1931 була у любовному зв'язку зі скульптором Тельмою Вуд. Передмову до її лесбійського роману «Нічний ліс» (1936) написав Т. С. Еліот, який його редагував. Після довгої перерви, викликаної безвихідною депресією, опублікувала пронизану автобіографічними мотивами драму у віршах «Антифон» (1958).
В 1961 Джуна Барнс була обрана членом Американської академії мистецтв і літератури, а в 1981 — нагороджена стипендією Національного фонду мистецтв.
Барнс була останнім живим учасником першого покоління англомовних модерністів. Письменниця померла у своєму будинку у Нью-Йорку 18 червня 1982 року, через шість днів після свого 90-річчя.
Життя Редагувати
Ранні роки (1892—1912) Редагувати
Барнс народилася в хатині на Горі Короля Бурі, недалеко від Корнуолла-он-Хадсон, Нью-Йорк. Її бабуся по батьківській лінії, Задел Барнс, була письменницею, журналісткою та активісткою жіночого виборчого права, яка колись була власницею впливового літературного салону. Її батько, Уолд Барнс (уроджений Генрі Аарон Будінгтон), був невдалим композитором, музикантом та художником. Будучи захисником полігамії, він одружився на матері Барнс — Елізабет Дж. Барнс (уроджена Чаппелл) в 1889 році; його коханка Френсіс «Фанні» Кларк переїхала до них у 1897 році, коли Барнс було п'ять років. Вони мали вісім дітей (п'ятеро від Елізабет: сини Турн, Зендон, Саксон і Шангар і дочка Джуна; четверо від Фанні: сини Дуейн і Брайан і дочки Мюріель і Шейла), яких Уолд майже намагався підтримати матеріально. Один зведений брат помер у дитинстві. Заділ, яка вважала свого сина незрозумілим художнім генієм, щосили намагалася забезпечити всю сім'ю, поповнюючи свій дохід листів із проханнями друзям та знайомим.
Будучи другою старшою дитиною, Барнс витрачала багато часу, допомагаючи доглядати братів і сестер. Вона здобула свою ранню освіту вдома, в основному від батька та бабусі, які вчили її письму, мистецтву та музиці, але нехтували такими предметами, як математика та орфографія. Вона стверджувала, що взагалі не має формальної освіти; деякі дані свідчать про те, що вона була зарахована до державної школи після десяти років, хоча її відвідуваність була непостійною.
Барнс та її батько продовжували писати один одному теплі листи до своєї смерті у 1934 році. Барнс побічно згадує про згвалтування у своєму першому романі Райдер і точніше, прямо в її запеклій останній п'єсі «Антифон». Відверті сексуальні згадки у листуванні з її бабусею, з якою вона ділила ліжко протягом багатьох років, припускають інцест або надмірно знайомі глузування, але Задель, який помер 40 років тому на той час, коли був написаний «Антифон», не фігурував у обвинувальних актах. Незадовго до свого 18-річчя вона неохоче «вийшла заміж» за брата Фанні Кларк Персі Фолкнера на приватній церемонії без духівництва. Йому було 52 роки. Її батько, мати і брат активно підтримували цей шлюб, але вона була з ним не більше двох місяців.
Нью-Йорк (1912–1921) Редагувати
В 1912 сім'я Барнс, зіткнувшись з фінансовою кризою, розпалася. Елізабет переїхала до Нью-Йорка з Джуною і трьома її братами, потім подала на розлучення, дозволивши Уолду одружитися з Фанні Кларк. Цей переїзд уперше дав Барнс можливість формально вивчати мистецтво; вона відвідувала Інститут Пратта близько шести місяців з 1912 по 1913 рік і Лігу студентів-художників Нью-Йорка з 1915 по 1916 рік, але необхідність утримувати себе і свою сім'ю - тягар, який ліг на неї, незабаром змусив її покинути школу і влаштуватися на роботу репортером в Бруклін Дейлі Гол. Після прибуття в Daily Eagle Барнс заявила: "Я вмію малювати і писати, якби не найняли мене", - слова, які були написані всередині Бруклінського музею.
У наступні кілька років вона з'явилася майже у всіх газетах Нью-Йорка, враховуючи New York Press, The World та McCall's; вона писала інтерв'ю, нариси, театральні огляди та різні статті, часто ілюструючи їх власними малюнками. Вона також опублікувала короткометражку у недільному додатку до New York Morning Telegraph та в pulp magazine All-Story Cavalier Weekly.
Більшість журналістської роботи Барнс було суб'єктивною та експериментальною. Написавши про розмову з Джеймсом Джойсом, вона зізналася, що втратила частину того, що він сказав, тому що не була зосереджена, хоча вона почитала листа Джойса. Взявши інтерв'ю у драматурга Дональда Огдена Стюарта, вона кричала на нього, щоб той "перевернувся і став знаменитим", тоді як інші письменники продовжували боротися. Як зазначає її біограф Філіп Херрінг, це «пригнічуюча і, можливо, безпрецедентна нота, на якій потрібно закінчити інтерв'ю». У «Дівчині та горилі», опублікованій New York World Magazine за жовтень 1914 року, вона розмовляє з Діною, горилою із зоопарку Бронкса.
Для іншої статті в New York World в 1914 році вона представила на насильницьке годування, техніка, яка потім використовувалася на голодних суфражистках. Барнс писала: «Коли я, граючи акторську гру, відчула, що палаю від обурення з приводу цієї жорстокої узурпації моїх власних функцій, як ті, хто насправді зазнав цього випробування в його гострому жаху, мабуть, запалали полум'ям через "Зазіхання на святилища свого духу". На закінчення вона прийшла до висновку: «Я найбільший досвід найсміливіших представників своєї статі».
Бібліографія Редагувати
- Книга відштовхуючих жінок: 8 ритмів та 5 малюнків Нью-Йорк: Гвідо Бруно, 1915.
- Книга (1923) — виправлені версії, опубліковані як:
- (1929)
- (1962)
- Райдер (1928)
- Ladies Almanack (1928)
- Nightwood (1936)
- Антифон (1958)
- Вибрані твори (1962) — Водоскид, Найтвуд та перероблена версія Антифона
- Чудасії Малісьє: Дві історії (1974) — несанкціонована публікація
- Істоти в Алфавіті (1982)
- Дим та інші ранні історії (1982)
- Я ніколи не міг бути самотнім без чоловіка: Інтерв'ю Джуни Барнс (1987) — вид. А. Баррі
- Нью-Йорк (1989) — журналістика
- У витоків зірок: Короткі п'єси (1995)
- Збірник оповідань Джуни Барнс (1996)
- Мати По: Вибрані малюнки (1996) — вид. і з передмовою Дугласа Мессерлі
- Дисканто, поезія 1911—1982, Рома, Edizione del Giano, 2004 a cura di Maura Del Serra
- Збірник віршів: із примітками до мемуарів (2005) — ред. Філіп Херрінг та Осіас Статман
- Яскраве та відштовхуюче як правда: ранні твори Джуни Барнс (2016) — ред. Кетрін Маллер
- Історії Лідії Степто (2019)
- Біографія Джулі фон Бартманн (2020) — з введенням Дугласа Мессерлі
Примітки Редагувати
- ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 64.
- Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- Internet Broadway Database — 2000.
- https://www.findagrave.com/memorial/10352853/djuna-barnes
- http://hdl.handle.net/1903.1/1511