Джулинка Джу линка село в Україні адміністративний центр Джулинської сільської громади Гайсинського району Вінницької об

48°26′30″ пн. ш. 29°44′51″ сх. д. / 48.44167° пн. ш. 29.74750° сх. д. / 48.44167; 29.74750Координати: 48°26′30″ пн. ш. 29°44′51″ сх. д. / 48.44167° пн. ш. 29.74750° сх. д. / 48.44167; 29.74750

Середня висота
над рівнем моря

140 м

Водойми

р. Південний Буг

Найближча залізнична станція

Джулинка

Місцева влада

Адреса ради

24450, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Джулинка, вул. Соборна, 1

Карта

Джулинка

Мапа

Джулинка у Вікісховищі

Географія Редагувати

Стара частина села розташована в низовині річки Південний Буг, а нова — на горбистому березі цієї річки.

Назва Джулинка, про це писав землякам педагог-історик, поет М. Г. Тхорук з Криму, з'явилася тоді, коли споруджували вузькоколійну залізницю Вінниця — Гайворон (1882—1896). Саме після відкриття станції на фасаді будівлі встановили вивіску Джулінка, з російським «и». У 1970-х роках залізницю перешито на широку колію.

Через станцію Джулинка курсує приміський поїзд сполученням Гайворон — Вінниця.

Історія Редагувати

Походження назви Редагувати

За народними переказами село існує дуже давно. Початком його, як пише у «Трудах Подольского єпархіального історично-статистичного комітету» (9-й випуск, 1901 р.) священик-просвітитель Євфимій Сецінський, послужили сторожові пости проти татар за 20 верст від колишньої фортеці, на місці якої тепер розташувалося містечко Хащувате. На його землях збереглося дуже багато валів і курганів. Кажуть, що свою назву Джулинка одержала від тюркського слова «джуя», що означає «сміливий»; так називали татари місцевих хоробрих сторожових козаків.

(Що до походження назви села від слова “Джуя” це лише легенда яка нічим не підтверджена. В татарській мові слово “сміливий” перекладається як “батир”. До того ж навала монголо татарів була в 13 ст., а село засноване в 1681 року. На карті Боплана 1648 року Джулинки ще немає.)

Спочатку населений пункт називали Джулинки, як Ставки, Берізки. У минулому столітті часто можна було почути від тамтешніх старих людей: «Я пішов у Жулинки».

У Російській імперії Редагувати

У 1863 році в Джулинці відкрили першу парафіяльну школу, для якої у 1869 році звели окремий будинок. На початку 1870-х років школу відвідувало близько 70 хлопчиків та 10 дівчаток щорічно. Згодом у 1892 р. в Джулинці почала працювати окрема церковнопарафіяльна школа для дівчаток, а у 1899 році — церковна школа грамоти.

У складі УНР Редагувати

З 1917 — у складі УНР. З 1921 року — стабільний комуністичний режим.

У радянській Україні Редагувати

Під час другого голодомору у 1932—1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 710 осіб.

Під час Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї.

У Незалежній Україні Редагувати

15 липня 2016 року первісно Джулинська сільська громада була утворена шляхом об'єднання Джулинської та Чернятської сільських рад Бершадського району.

12 червня 2020 року шляхом об'єднання Джулинської, Дяківської, Мʼякохідської, Серебрійської, Серединської, Ставківської, Тернівської, Тирлівської, Чернятської, Шляхівської сільських рад утворена об'єднана Джулинська сільська громада.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бершадського району, село увійшло до складу Гайсинського району.

Галерея Редагувати

Уродженці села Редагувати

Юзько Олександр Михайлович (нар. 1954) — український лікар, професор.
Печений Степан Хомич (нар. 10.07.1930) — заслужений майстер народної творчості УРСР.
Поліщук Іван Павлович — заслужений лікар УРСР.
Івасик Никофор Федорович — повний кавалер Георгієвського хреста.
Пойдюк Григорій Карпович (нар. 05.06.1930) — Герой Соціалістичної Праці.
Могилко Костянтин Вікторович — український військовик, полковник, командир літака, командир ескадрильї «Блакитна стежа», Герой України. Щороку проводив шкільні літні канікули у бабусі в Джулинці. 19 серпня 2015 року в селі на вулиці, названій на його честь, відкрито пам'ятний знак герою.
Дугельна Тетяна Миколаївна (*1975) — українська письменниця, сімейний психолог-психотерапевт.
Степовий Олексій Пилипович (*1927) — український самобутній художник-аматор.
Чабан Анатолій Юзефович (*1946) — український історик, науковець, педагог, громадський діяч.

Примітки Редагувати

Голодомор 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
. Меморіал Героям України. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 02.08.2018.

Джерела Редагувати

Маніленко П. В. Джулинка всміхається століттям. Історико-краєзнавчий нарис. — Вінниця: «Вінницька газета», 2009. — 368 с.
Стаття Джулинка Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [ 5 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
Dzulinki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 303. (пол.)
Українська радянська енциклопедія: в 17 т. — К. : Голов. ред. Укр. рад. енциклопед., 1963. — Т. 11 : Печений Степан Хомич. — 128 с.

Література Редагувати

К. Ф. Ліпський, Ф. М. Роботько. Джу́линка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 149-155

Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Голодомор 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4

[2] Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.

[3] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[4] . Меморіал Героям України. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 02.08.2018.