Джей-ліга 2 (яп. J2リーグ J2 Rīgu, англ. J2 League) — професіональна футбольна ліга для японських футбольних клубів. Є другим по силі дивізіоном в Японській футбольній лізі (Джей-лізі). В ній виступають 22 клуби. Чемпіонат проводиться за системою «весна-осінь» і проходить з березня по листопад, кожна команда проводить 42 матчі.
| Засновано | 1999 |
|---|---|
| Країна | Японія |
| Конфедерація | АФК |
| Кількість команд | 22 |
| Рівень в ієрархії | 2 |
| Підвищення в | Джей-ліга 1 |
| Вибуття в | Футбольна ліга (до 2012) Джей-ліга 3 (з 2013) |
| Національні кубки | Кубок Імператора |
| Чинний чемпіон | Касіва Рейсол (2019) |
| Найбільше перемог | Консадолє Саппоро (3) |
| ТВ-мовники | DAZN |
| Вебсайт | Official Website |
Історія Редагувати
Аматорський рівень (до 1999 року) Редагувати
Друга футбольна ліга була створена в 1972 році. У першому сезоні брали участь 10 клубів, 5 з яких згодом виступали у Джей-лізі: «Тойота Моторс» (перший чемпіон, нині «Нагоя Грампус»), «Йоміури» (нині «Токіо Верді»), «Фудзіцу» (нині «Кавасакі Фронтале»), «Кіото Сіко» (нині «Кіото Санга») і «Кофу» (нині «Ванфоре Кофу»). Спочатку чемпіон і віце-чемпіон другого дивізіону повинні були грати стикові матчі з клубами, що зайняли нижчі місця в першому дивізіоні. З 1980 року чемпіон переходив у перший дивізіон безпосередньо, а з 1984 року і віце-чемпіон.
У 1985 році дивізіон було розширено до 12 клубів, в 1986 — до 16 клубів. До 1989 року дивізіон був розділений на західну і східну групу.
У 1992 році, після утворення Джей-ліги, другий дивізіон був перейменований в Японську футбольну лігу (англ. Japan Football League, JFL). Ліга була розділена на два ієрархічних дивізіони, по 10 клубів у кожному. У 1994 році ліга знову була об'єднана в єдиний дивізіон.
Професіональний рівень (після 1999 року) Редагувати
У 1999 році 9 напівпрофесіональних клубів з JFL і 1 клуб вищого дивізіону утворили другий дивізіон Джей-ліги в нинішньому вигляді. JFL не була скасована і стала третьою за силою лігою країни.
Вимоги до учасників другого дивізіону були не такими суворими, як у першому дивізіоні, що дозволило невеликим містам і селищам створити власні футбольні команди, які стабільно виступали у другому дивізіоні незважаючи на скромне фінансування.
З 1999 по 2001 рік у другому дивізіоні використовувалося додатковий час у випадках, коли основний час закінчувався внічию. У 2001 роки були остаточно прийняті європейські правила (3 очки за перемогу, 1 за нічию і 0 за програш).
На початку 2009 року Джей-ліга провела опитування серед японських напівпрофесіональних футбольних клубів з метою дізнатися, скільки з них бажають отримати професіональний статус і приєднатися до Джей-ліги. Опитування показало, що близько 40—60 клубів ставлять собі за мету грати в Джей-лізі. У зв'язку з цим був сформований спеціальний комітет, завданням якого було визначити: чи слід розширити другий дивізіон або створити третій. Після проведення кількох досліджень комітет прийшов до висновку, що найраціональніше розширити другий дивізіон до 22 клубів. Кілька причин цього рішення:
- Японська футбольна ліга (JFL) вже була третьою за силою і об'єднувала напівпрофесіональні клуби.
- Багато клубів, які бажали отримати професіональний статус, грали в регіональних або префектурних чемпіонатах.
- 22 клуби — ідеальне число для другого за силою дивізіону, оскільки дозволяє проводити достатню кількість домашніх ігор для оптимального річного доходу клубів при збереженні двоколового формату.
- Більшість європейських футбольних ліг мають схожі формати, в яких другий дивізіон об'єднує більшу кількість клубів, ніж вищий дивізіон.
А все ж таки з сезону 2014 року впроваджена Джей-ліга 3, третій професіональний дивізіон японського футболу.
Призери Редагувати
Посилання Редагувати
- (яп.)
- (англ.)
- J. League у соцмережі «Facebook»
- League Відео на YouTube