Деконструктиві́зм — напрям в сучасній архітектурі, заснований на застосуванні в будівельній практиці ідей французького філософа Жака Дерріда. Іншим джерелом натхнення деконструктивістів є радянський конструктивізм 1920-х рр. Для деконструктівістських проектів характерні візуальна ускладненість, несподівані зламані форми, підкреслено контрастне вторгнення в міське середовище.
| Деконструктивізм | |
| Засновник | Жак Дерріда |
|---|---|
| Деконструктивізм у Вікісховищі |
Як самостійна течія деконструктівізм сформувався в кінці 1980-х рр. (роботи Пітера Айзенмана і Даніеля Лібескінда).
Теоретичною підосновою руху стали міркування Ж. Дерріда про можливість архітектури, яка вступає в конфлікт, «розвінчує» і скасовує саму себе.
Подальший розвиток вони отримали в періодичних виданнях Рема Колгаса.
Маніфестами деконструктівізму вважаються пожежна частина «Вітра» Захи Хадід (1993) і музей Гугенгайма в Більбао Френка Гері (1997).
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Деконструктивізм |
- Archpedia website [ 18 березня 2006 у Wayback Machine.]