Де́ка (нім. Decke — «покриття») — це деталь струнного інструмента, яка передає коливання від струн до повітря, роблячи звук значно голоснішим, ніж видає струна сама по собі.
| Конструкція гітари |
| Акустична гітара I гриф II корпус |
| Електрогітара |
| Звукознімачі: сингл, хамбакер тремоло, сустейн |
| Інше |
| Каподастр | Медіатор |
| Файли на вікісховищі |
В традиційній українській музиці дека носить назву — дейка, нижня дека — спідняк, верхня — верхняк (див. опис Миколи Лисенка кобзи Остапа Вересая).
Дека працює за принципом вимушених коливань. Вона коливається під впливом струни і, незважаючи на різницю в розмірах, з тією ж частотою, створюючи звук тієї ж основної частоти, що й струна, тільки з іншим тембром. Велика площа деки дозволяє досягти більшої потужності звуку, тобто, створювати більш гучний звук.
Деки традиційно робляться з деревини, можуть використовуватися й інші матеріали, такі як шкіра або пластик (наприклад, у банджо). В дерев'яних деках зазвичай роблять отвори різної форми, залежно від інструмента: круглої в гітарах, S-подібної форми в скрипках, розетка в лютні, і т. д.
У роялі дека являє собою велику горизонтальну пластину на дні корпусу. У піаніно — вертикальну, в задній частині корпусу. В арфи дека розташована під струнами.
Примітки ред.
- Боян. Народні музичні струменти на Вкраїнї // Зоря : часопис. — Львів : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1894. — № 1. — С. 17-19.
Література ред.
- Соловьёв Н. Ф. Дека // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)