Антон Антонович Дегуров (Антуан Дюгур; 1765, Ноганат (Клермон), Франція — 1849, Одеса, Російська імперія) — французький і російський історик.
| Дегуров Антон Антонович | |
|---|---|
| фр. Antoine Jeudy Dugour | |
| Народився | 29 січня 1766 Ноанан |
| Помер | 22 травня (3 червня) 1849 (83 роки) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Країна | Франція Російська імперія |
| Діяльність | історик, книгар |
| Галузь | історія |
| Знання мов | французька |
| Заклад | Імператорський Харківський університет і Імператорський Санкт-Петербурзький університетd |
| Нагороди | |
Професор кафедри витончених мистецтв в Королівському колегіуму Де-Ла-Фреш. Професор історії Паризької Центральної школи.
Брав участь у Великій Французької революції. В ці роки займався виданням книг та торгував літературою. Видавав свої особисті твори. Через підтримку короля змушений був переїхати до Англії, де займався медициною, політичною економією, і сільським господарством. В Англії прожив близько 6 років, після чого емігрував до Росії, разом з І. І. Бурятинським, як вихователь.
З 1806 року працював професором історії Харківського університету. З 1 листопада 1806 року був обраний професором всесвітньої історії, географії і статистики Харківського університету. В 1807 був затверджений у чині екстраординарного професора. С 1810 р. по 1812 р. — декан відділення словесних наук, член цензурного та училищного комітетів.
З 1811 по 1817 рр. працював бібліотекарем університетської бібліотеки. Створив каталог на 10 аркушах, в якому відображалися описи 1200 монет та медалей університетського мінц-кабінету. Був обраний головою комісії, створеної через рекомендації Ради університету для збору та підготовки матеріалів для друку французько-російського словника.
У 1816 році переїхав із Харкова до Санкт-Петербургу. Викладав французьку словесність в Головним педагогічним інституті. З 1819 року — ординарний професор вищій історії та французької словесності Санкт-Петербурзького університету. При його участі у 1821 році Д. П. Рунич організовує суд над професорами, яких звинувачував у «протихристиянської проповіді», що на його думку, було шкідливим для російської монархії. Внаслідок цього інциденту багатьох вчених було звільнено. Завдяки цьому суду, Антон Антонович Дегуров зміг зайняти вакантну посаду, спочатку кафедри, а потім декана Історико-філологічного факультету. А з 1825 року по 1935 рік стає ректором університету. У 1836 році виходить у відставку, та переїжджає в Одесу.
Література Редагувати
- Багалей Д. И. Краткий очерк истории Харьковского униерситета за первые сто лет его существования (1805—1905)/Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул.- Х.: Ун-та, 1906.- С.49, 60.
- Березюк Н. М. Библиотека Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина за 200 лет (1805—2005) / Н. М. Березюк, И. Г. Левченко, Р. П. Чигринова. — Харьков: Тимченко, 2006. — 390с.
- Дегуров, Антон Антонович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Дегуров, Антон Антонович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
- Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905) /Под ред. М. Г. Халанского, Д. И. Багалея.- Х., 1908.- С.246-250.
- Роммель Х. Ф. Пять лет из жизни Харьковского университета.- Х.: Тип. Харьк. Ун-та, 1868.- С.63.
- С.-Петербургский университет в первое столетие его деятельности 1819—1919. Материалы истории С.-Петербургского Университета. Т.1.1819-1835.- Пг., 1919- С.CXII, CLXIV, 202—203, 514, 652, 729.
- Справочный словарь о русских писателях и ученых, умерших в XVIII—XIX столетиях / Сост.: Г.Геннади.- 1876.- С. 284.