Дворников Георгій Георгійович нар 17 серпня 1951 19510817 13 лютого 1998 Київ радянський і український кіноактор Народив

Дворников Георгій Георгійович (нар. 17 серпня 1951(19510817)—13 лютого 1998, Київ) — радянський і український кіноактор.

Дворников Георгій Георгійович

Народився	17 серпня 1951(1951-08-17) Київ, Українська РСР, СРСР
Помер	13 лютого 1998(1998-02-13) (46 років) Київ, Україна
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
IMDb	nm0245348

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дворников.

Життєпис Редагувати

Народився 17 серпня 1951 року у Києві в родині робітника.

У 1972 році закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії у Москві.

З 1973 року був актором кіностудії імені Олександра Довженка. Зіграв понад 60 ролей (переважно — другого плану та епізодичні).

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 13 лютого 1998 року у Києві.

Фільмографія Редагувати

Знявся у фільмах:

«Офіцери» (1971, солдат)
«Командир щасливої „Щуки“» (1972, Рогожин)
«Як гартувалась сталь» (1973)
«Народжена революцією» (1974, Микита)
«Юркові світанки» (1974, Мельников)
«Пісня, опалена війною» (солдат)
«Народжена революцією» (1974)
«Мустанг-іноходець» (1975, Чарлі)
«Не віддавай королеву» (1975, Тумарк)
«Ви Петька не бачили?» (1975)
«Хвилі Чорного моря» (1975)
«Ати-бати, йшли солдати…» (1976, Гусєв)
«Місце спринтера вакантне» (1976)
«Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976, т/ф, Маноха)
«Тачанка з півдня» (1977), Пироженко)
«Право на любов» (1977)
«Талант» (1977)
«Напередодні прем'єри» (1978, актор)
«Пісня, обпалена війною» (1978)
«Підпільний обком діє» (1978)
«Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, Коля)
«Так і буде» (1979, Василь)
«Бунтівний „Оріон“» (1979, Оболенський)
«Беремо все на себе» (1980, Федір Калинушкін)
«Високий перевал» (1981, Буянцєв)
«Осіння дорога до мами» (1981, к/м)
«Фауст» (1982, Брандер)
«Без року тиждень» (1982, Олександр Степанов)
«На вагу золота» (1983)
«Не було б щастя...» (1983)
«Вантаж без маркування» (1984)
«Одиниця „з обманом“» (1984)
«Батальйони просять вогню» (1985)
«Кармелюк» (1985)
«Контрудар» (1985, кінооператор)
«Кожен мисливець бажає знати...» (1985)
«За покликом серця» (1985)
«Борис Годунов» (1986, епізод)
«Капітан „Пілігрима“» (1986)
«Міст через життя» (1986)
«Нас водила молодість...» (1986)
«Щасливий, хто кохав...» (1986, Гунько)
«Борис Годунов» (1987, фільм-опера; Митюха (співає Сергій Матвєєв)
«Казка про гучний барабан» (1987, Хвиля)
«Жменяки» (1987)
«Дорога до пекла» (1988)
«Дама з папугою» (1988, Жора)
«Важко бути богом» (1989)
«Зелений вогонь кози» (1989)
«Допінг для янголів» (1990)
«Проєкт „Альфа“» (1990, Костянтин Петрович)
«Імітатор» (1990)
«Одіссея капітана Блада» (1991)
«Ніагара» (1991)
«Прорив» (1991)
«Серця трьох» (1992)
«Вбивство в Саншайн-Менор» (1992, бармен)
«Заручники страху» (1993)
«Роман імператора» (1993)
«Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди» (1994)
«Викуп» (1994)
«Веселенька поїздка» (1994, турист)
«Геллі і Нок» (1995)
«Роксолана» (Частина перша «Настуня») (1997, т/с, Гасан)
«Роксолана 2. Любимая жена Халифа» (1997—1998, т/с, Гасан) та ін.

Література Редагувати

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.51.

Посилання Редагувати

Георгій Дворников на сайті IMDb (англ.)
Фільмографія на kino-teatr.ru [ 13 лютого 2016 у Wayback Machine.](рос.)