Дача

Да́ча — будинок, що розташований, за межами населеного пункту на озелененій ділянці або курортній зоні і призначений для використання протягом року з метою відпочинку та проживання.

Дача київського фабриканта М. Чоколова (Ірпінь)

Дача, поч. XX ст. (Пуща-Водиця)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дача (значення).

Дача, як правило, не використовується його власниками для постійного проживання. У країнах колишнього СРСР дачами називають як найпростіші фанерні споруди без жодних зручностей на чотирьох сотках землі, так і багатокімнатні кам'яні будинки на ділянках в гектар і більше.

Етимологія

«Дачами» (від «дати», «щось дане») називалися земельні наділи, що виділяв царський уряд Росії поселенцям на півдні України. Наприклад, найстаріші німецькі села-колонії Роздільнянського району засновані в 1773—1798 рр.

Див. також

• Київські дачі

Джерела

• Словник української мови, тт. 1—11, Київ: «Наукова думка», 1970—1980.
• Л. С. Паламарчук. Словник української мови, с. 612 // Українська мова: енциклопедія. — К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004.