Даунінґ-стріт, 10 (англ. 10 Downing Street) — офіційна резиденція лорд-скарбника, який з 1905 року є також Прем'єр-міністром Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Ця адреса є однією з найвідоміших у Сполученому Королівстві й у світі. Знаходиться в центрі Лондона на вулиці Даунінґ-стріт, що примикає до Вайтхоллу.
| Даунінг-стріт, 10 англ. 10 Downing Street | |
|---|---|
| | |
| 51°30′12″ пн. ш. 0°07′40″ зх. д. / 51.503396° пн. ш. 0.127640° зх. д.Координати: 51°30′12″ пн. ш. 0°07′40″ зх. д. / 51.503396° пн. ш. 0.127640° зх. д. | |
| Країна | Велика Британія |
| Розташування | Лондон |
| Статус спадщини | реєстрова будівля 1 ступеняd |
| Архітектор | Крістофер Рен |
| Клієнт | Лорд-казначей, Прем'єр-міністр |
| Стиль | архітектура неокласицизму і георгіанська архітектура |
| Власник | Уряд Великої Британії[d] |
| Призначення | офіційна резиденція |
| Адреса | Даунінг-стріт, 10 |
| Даунінг-стріт, 10 Даунінг-стріт, 10 (Велика Британія) | |
| gov.uk/government/organisations/prime-ministers-office-10-downing-street | |
| Даунінг-стріт, 10 у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Усі резиденції членів уряду розташовані на одній стороні вулиці. Будинки на іншій стороні в XIX столітті були передані Міністерству закордонних справ та у справах Співдружності націй Великої Британії. Вулиця була забудована в 1680-их роках сером Джорджем Даунінґом (його поличчя висить у фоє цього будинку). Джордж Даунінґ перебував на військовій та дипломатичній службі у Олівера Кромвеля і короля Карла II і був дуже багатою людиною. Таким чином, будівлі понад триста років, в ній близько сотні кімнат. Приватні покої знаходяться на третьому поверсі, кухня — в підвалі. На інших поверхах — кабінети, офіси, приймальні, бенкетні зали — загалом, робочий простір прем'єр-міністра. Є внутрішній двір і тераса. Будинок № 10 на насправді складається з трьох будівель — це комбінація особняка, котеджу і таунхауса. Вони були об'єднані в 1732, № 10 був найбільшийм із них.
Після того як Даунінґ забудував вулицю, адреса змінювався кілька разів, будинок № 10 був домом № 5 до 1787 року. Дизайном будинків займався Крістофер Рен (Christopher Wren). Побудовані вони були за досить дешевою технологією. Сам Даунінґ тут ніколи не жив. З тридцяти одного Першого Лорда (First Lords — так називали раніше прем'єр-міністрів) з 1735 до 1902, шістнадцять жили в будинку № 10. Решта ігнорували власну офіційну резиденцію, мешкаючи в інших місцях, наприклад, з 1834 по 1877 роки будинок був порожній або використовувався в рідкісних випадках для зустрічей і так далі. До того ж побудований на швидку руку дешевий будинок вважався небезпечним для життя — фундамент був слабкий, стінки тріскалися, підлоги були перекошені. Його намагалися періодично ремонтувати, але без особливого успіху, до того ж, на рубежі XIX століття район Даунінґ-стріт придбав, як не дивно, погану репутацію — навколо юрбами блукали повії і злодії, раз у раз когось грабували і вбивали. Майже всі будинки настільки занепали, що їх знесли. 10 будинок, однак, залишився в числі пари-трійки уцілілих. Чергова реконструкція велася приблизно з 1960 по 1990 роки, при цьому наголос робився на те, що в ході робіт будуть використані оригінальні матеріали і збережений зовнішній вигляд. Так що все ретельно зняли, заміряли, запротоколювали, розібрали і … зібрали знову! Реставрація обійшлася в 3,000,000 фунтів, основні роботи були завершені за три роки. Фундамент тепер абсолютно новий, надземна ж частина будинку 10 на 60 % складається з нових матеріалів, решта 40 % — це якісь ретельно відреставровані старовинні фрагменти або їх точні копії. Фасад будівлі раніше був жовтим, але потемнів через смог. Коли його вирішили відмити, то лондонці збунтувалися і цеглу знову забруднили.
Традицію проживання у будинку відновив прем'єр-міністр Артур Джеймс Бальфур; найвідоміший британський прем'єр Вінстон Черчилль навіть під час війни не любив ховатися в бункері, а волів залишатися в резиденції, в будинку 10 на Даунінґ-стріт. Останні два прем'єри, Тоні Блер і Девід Камерон насправді жили зі своїми сім'ями в будинку № 11. Також, за традицією, на Даунінґ-стріт живе кіт, що виконує роль мишолова.
«0» в числі «10» прикріплений нерівно, а під невеликим кутом — саме так було зроблено в оригіналі, спочатку, і ця помилка також стала свого роду символом, характерним знаком. Спершу двері була зроблені з чорного дуба, але після атаки терористів з Ірландської Республіканської Армії (1991) її замінили на важенну сталеву — тепер, щоб зняти її з петель потрібно 8 осіб. Що стосується згаданої атаки, то 7 лютого 1991 бойовики ІРА обстріляли з міномета засідали в будівлі політиків і військових, у тому числі прем'єра Джона Мейджора. Снаряди вибухнули в безпосередній близькості від приміщення, де відбувалося засідання, але всередину не потрапили. Ніхто не був убитий — лише пара поліцейських отримали легкі осколкові поранення. Нападники втекли. Взагалі, резиденція до цього навіть до пуття не охоронялася. Будь-хто міг зайти на цю вулицю і підійти до будинку. Перед цими дверима збиралися демонстранти і фотографувалися туристи. Зовні двері, правда, відімкнути не можна, немає навіть замкової щілини — другий черговий офіцер поліції всередині будинку відкриває її тільки перед прем'єр-міністром.