Далі́да́ (Йоланда Крістіна Джильйотті; фр. Dalida; 17 січня 1933 — 3 травня 1987) — співачка й актриса італійського походження, що виросла у Єгипті та зробила кар'єру у Франції.
| Даліда фр. Dalida | |
|---|---|
| фр. Dalida | |
| | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Йоланда Крістіна Джильйотті |
| Дата народження | 17 січня 1933 |
| Місце народження | Каїр, Королівство Єгипет |
| Дата смерті | 3 травня 1987 (54 роки) |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Причина смерті | передозування ліків |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Роки активності | 1956–1987 |
| Громадянство | Франція |
| Національність | італійка |
| Професія | співачка, актриса |
| Співацький голос | контральто |
| Інструменти | вокал (контральто) |
| Жанр | шансон, поп, класика, диско |
| Псевдоніми | Даліда |
| Лейбл | Barclay (1956—1977) |
| Нагороди | |
| Автограф | |
| Офіційний сайт Даліди | |
| Файли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Єгипет Редагувати
Даліда народилася 17 січня 1933 року в Каїрі. Батьки її були італійцями. Коли Йоланді було 4 роки їй зробили операцію на очах. Через лікарську помилку в неї з'явилася косоокість.
У 1951 році вона взяла участь в конкурсі «Міс Ундіна», в якому зайняла друге місце, а у 1954 році перемогла на конкурсі «Міс Єгипет».
Через сварку в родині Йоланда йде з дому і влаштовується в агентство «Донна» манекенницею. У 1953 році вона робить другу операцію на очах, щоб позбутися косоокості.
Після перемоги на конкурсі «Міс Єгипет» Йоланді запропонували зніматися в кіно. Тоді ж вона і бере псевдонім «Даліла» на честь героїні біблійної притчі «Самсон і Даліла». У 1954 році вона знімається в невеликих ролях у фільмах «Маска Тутанхамона» і «Склянка та цигарка». Для фільму «„Склянка та цигарка“» вона записує свою першу пісню «Чорний місяць» (La luna negra).
24 грудня 1954 Йоланда переїздить до Парижа.
Париж Редагувати
У Парижі в Йоланди з'явилися проблеми з роботою, до того ж вона ще не досить добре володіла французькою мовою. Незабаром вона вирішила зайнятися співом і брати уроки вокалу. Її вчителем співу став Ролан Берже. Перші виступи проходили в клубі «Вілла д'Есте», де вона виконувала пісні італійською, французькою та іспанською мовами. Там вона познайомилася з письменником і сценаристом Альбером Машаро, який і запропонував їй змінити букву «л» на «д» в останньому складі її псевдоніма, в результаті Йоланда стала Далідою.
На конкурсі «Номер один завтрашнього дня», де вона виконувала пісню Глорії Лассо «Незнайомка в раю» (L'inconnue au paradis), її помітили директор радіостанції «Європа 1» Люсьєн Моріс і власник звукозаписної фірми Едді Барклай. Однак її перша платівка «Мадона» (Madona) з іспанськими піснями Глорії Лассо не мала успіху.
В 1956 Даліда записала свій перший хіт «Бамбіно» ( Bambino) і підписала свій перший контракт з фірмою «Барклай». До 1957 року продано 300 000 копій платівок із піснею «Бамбіно», і Даліда отримала свій перший Золотий диск. Далі з'явилися її хіти «Гондольєр» ( Gondolier), «Як колись» ( Come prima), «Прощай, прощай Крихітко» ( Ciao, ciao Bambina). Даліда отримує незліченні музичні нагороди, а її ім'я та фото не сходять з обкладинок журналів. Вона здійснює турне по всій Франції, а потім і Європі. У 1958 році Даліда вперше виступає в Америці, де імпресаріо Елли Фіцджеральд запропонував зробити їй блискучу кар'єру в США, але вона відмовилася. В 1959 році вона з тріумфом повертається в Каїр.
8 квітня 1961 Даліда вийшла заміж за Люсьєна Моріса, на той час їх роман тривав вже 5 років. Під час гастролей Даліда познайомилася в Каннах з молодим художником Жаном Собескі, в якого відразу закохалася. Люсьєн Моріс не зміг змиритися зі зрадою й вони розлучилися.
У грудні 1961 року Даліда вперше виступає в «Олімпії» як зірка, після чого вирушає в турне у Гонконг та В'єтнам. Влітку 1962 року Даліда придбала дім на Монмартрі,з чудовим краєвидом у якому вона мешкала до кінця свого життя. За право купити цей дім Даліда конкурувала із Жаном-Полем Бельмондо(1)
Поруч із її домом є ресторан де й досі є улюблений столик Даліди. Вона часто заходила туди на обід і вечерю. Ресторан мав назву «Да Ґраціано». Ресторан зі зміненою назвою зберігся й досі. Столик теж.(2)
У жовтні 1966 року Даліда знайомиться з Луїджі Тенко, в якого закохується. На фестивалі в Сан-Ремо в 1967 році Даліда разом з Луїджі виконують його пісню «Прощай, любове, прощай» (Ciao amore ciao), але публіка не прийняла кумира італійської молоді, пісня не пройшла в фінал. У той же вечір Луїджі застрелився у своєму номері в готелі.
Даліда була першою, хто виявив його тіло. Це послужило причиною її першої спроби самогубства. У паризькому готелі «Принц де Ґаль» (Prince de Galles) вона прийняла смертельну дозу барбітуратів. Проте її вдалося врятувати. Вона провела в комі 90 годин у реанімації шпиталю Фернанд-Відаль. На деякий час Даліда втратила голос, і через некроз на руках їй треба було перенести кілька операцій з пересадки шкіри. Було скасовано її концерти й виступи.
У 1968 році Даліда отримала медаль міста Парижа, а Шарль де Ґолль вручив їй Медаль Президента Республіки.
У вересні 1970 року застрелився Люсьєн Моріс, що страждав від важкої хвороби. Даліда повністю змінює репертуар і стиль. У 1973 році Даліда й Ален Делон записують знаменитий дует «Слова, слова» ( Paroles paroles). Через кілька тижнів пісня «Слова, слова» займає першу сходинку хіт-парадів у Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії та Японії. Наступні пісні мали грандіозний успіх не тільки у Франції, але й у всьому світі.
У 1972 році Даліда познайомилася з художником і авантюристом Рішаром Шамфре, також відомим під псевдонімом Граф Сен-Жермен, з ним вона проживе 9 років.
У 1977 році Даліда записує відому народну єгипетську пісню Salma ya Salama. Синґл займав перші місця в 17 країнах світу. Пісню записано 4-ма мовами — арабською, французькою, німецькою й італійською. У 1978 році з програмою «Salma ya Salama» Даліда дає великі концерти на всьому Близькому Сході, де її чекає величезний успіх.
У березні 1981 року вона представляє в «Олімпії» свою постанову, створену 1980 року. У день прем'єри вона отримує діамантовий диск за 80 мільйонів проданих дисків у всьому світі.
На початку 1982 року вона підтримала на президентських виборах свого давнього друга Франсуа Міттерана, за що отримала прізвисько «Рожева пантера». Критики й політичні діячі суворо критикували Даліду за цей учинок.
Згідно з опитуванням 1982 року, проведеним «Paris Match» про найвпливовіших жінок-сучасниць, Даліда посіла 2-ге місце, після Даніель Міттеран, дружини Президента Французької Республіки.
20 липня 1983 року Рішара Шамфре знайдено мертвим у своїй машині в Сен-Тропе. Ця подія серйозно похитнуло душевну рівновагу співачки. У пресі її стали називати «чорною вдовою». Восени 1985 року Даліда перенесла ще дві болісні операції на очах, бо яскраве світло прожекторів стало завдавати їй нестерпний біль, і вона не могла виступати на сцені. У цей період вона стала рідше виступати і записувати пісні.
Смерть Редагувати
З початку 1987 року Даліда перебувала в постійній депресії, однак не припиняла творчу діяльність: вона була присутня на премії «Сезар», зрідка з'являлася на телебаченні, а у кінці квітня дала останній концерт в Анталії, що пройшов з аншлагом; провела традиційну зустріч зі своїм фан-клубом, розглядала сценарій мюзиклу «Клеопатра», де Даліді відводили головну роль. Зовні для шанувальників і простого глядача нічого не віщувало трагедії.
«Я чимало прожила і багато досягла. Але в моєму житті щось не спрацювало», — сказала якось співачка. В ніч з 2 на 3 травня 1987 Даліда наклала на себе руки, прийнявши велику дозу снодійного та запивши його віскі. На столі залишилася записка: "La vie m'est insupportable. Pardonnez-moi" («Життя для мене стало нестерпним. Пробачте мені»). Її серце зупинилося 3 травня близько 11:00 ранку. 7 травня відспівування і похорон співачки на кладовищі Монмартр набули воістину національного масштабу: попрощатися з легендою прийшов майже весь Париж.
Фільми з Далідою Редагувати
- «La masque de Toutankhamon» («Маска Тутанхамона») 1954 р.
- «Sigara wel Kass» («Склянка та цигарка») 1954 р.
- «Brigade des moeurs» («Поліція моралі») 1957 р.
- «Rapt au deuxieme bureau» («Викрадення у другому бюро») 1958 р.
- «Parlez moi d'amour» («Говори мені про кохання») 1960 р.
- «L'inconnue de Hong Kong» («Незнайомка з Гонконгу») 1963 р.
- «Menage a l'Italienne» («Сім'я по-італійськи») 1965 р.
- «Io ti amo» («Я тебе кохаю») 1968 р.
- «Comme sur des roulettes» («Як по маслу») 1977 р.
- «Le sixieme jour» («Шостий день») 1986 р.
Пам'ять Редагувати
- Даліда стала третьою жінкою після Жанни д'Арк та Сари Бернар, якій у Парижі встановлено пам'ятник (1997 року).
- Іменем Даліди названо площу в районі Монмартру французької столиці, у тому кварталі, де вона прожила довгі роки.
- У травні 1997 року з нагоди десятої річниці з дня смерті Даліди в Парижі пройшли численні заходи присвячені пам'яті співачки: публікації книг, випуск повного зібрання пісень, спеціальні передачі на радіо і телебаченні, статті в пресі, відкриття площі на Монмартрі, названої на її честь.
- На честь співачки була випущена поштова марка з її зображенням.
- До річниці смерті співачки в 2007 році в мерії Парижа було організовано протягом кількох місяців виставку нарядів співачки, її особистих речей, світлин. Виставка викликала настільки жвавий інтерес французів і туристів, що було прийнято рішення продовжити її ще на місяць.
- Для вистави «Служниці» Романа Віктюка значну частину матеріалу для музичного оформлення постановки взято із творчості Даліди: композиції Je suis malade, Tico tico, Je me repose, Monsieur l'amour.
Посилання Редагувати
- Російський фан-сайт Даліди [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
(1) (2) - фільм «Монмартр - місто кохання» https://youtu.be/m9s-jC5Kv1U