Дай-цзун (кит.: 代宗; піньїнь: Dàizōng), особисте ім'я Лі Юй (кит.: 李豫; піньїнь: Lǐ Yù; 9 січня 726 —23 травня 779) — одинадцятий імператор династії Тан у 762–779 роках.
| Дай-цзун | |
| |
|---|---|
| 18 травня 762 — 10 червня 779 року | |
| Попередник: | Лі Хен |
| Спадкоємець: | Лі Ко |
| Народження: | 9 січня 727 Лоян, Henan Prefectured |
| Смерть: | 23 травня 779 (52 роки) Chang'an Districtd, КНР |
| Поховання: | Шеньсі |
| Країна: | Династія Тан |
| Релігія: | буддизм |
| Рід: | династія Лі[d] |
| Батько: | Су-цзун |
| Мати: | Wu Shid |
| Шлюб: | Consort Shend, Consort Dugud, Q16075417?, Q11053517? і DuGu Shid |
| Діти: | Li Shid, Li Shid, Q10905971?, Li Shid, Q10941115?, Princess Shengpingd, Li Shid, Li Shid, Princess Yongle (Tang Dynasty Zong)d, Li Shid, Li Shi(Daughter of Li Yu)d, Q16603436?, Q16603507?, Q16603514?, Q16603515?, Q16603542?, Q16603556?, Q16603625?, Princess Zhuangyi of Zhaod, Li Shid, Де-цзун, Li Suid, Li Xiand, Li Xund, Li Jiongd, Li Shud, Li Naid, Li Tongd, Li Zaod, Li Liand, Li Kuid, Li Yid, Li Yud, Li Yud, Li Jiad, Li Xiad, Li Goud, Li Xuand, Li Yud, Li Miaod, Li Sud, Li Shid і Li Shid |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився 9 січня 726 року у родині Лі Сішеня, князя Чона, майбутнього імператора Су-цзуна. Був його старшим сином. Отримав гарну освіту. Втім відкинув конфуціанство й даосизм. Більше мав прихильність до буддизму. Разом із батьком боровся проти повстанців на чолі з Ань Лушанєм, а потім родиною Ші. Після смерті батька у 762 році інша дружина Су-цзуна — імператриця Чжан — намагалася відсторонити Лі Ю від влади, зробивши імператором власного сина. Цьому завадив євнух Лі Фугуо. Зрештою Лі Ю став імператором Дай-цзуном, а імператрицю Чжан страчено.
За його правління завершилася війна по відновленню влади династії на північних китайських землях. Разом з тим у 763 році розпочалася війна з Тибетом. Війська тибетського імператора Тисрондецана захопили столицю Чан'ань й оголосили імператором Китаю двоюрідного брата Су-цзуна — Лі Ченьхуна. Дай-цзун втік з рештою військ у східні префектури. Втім того ж року китайський генерал Го Цзиі відвоював столицю. Згідно з миром, Китай втратив значні території, де розводили коней. З цього моменту їх стали купувати в уйгурів, на що йшли тисячі рулонів шовку. У 764 році відбулося повстання на території сучасної провінції Шаньсі, яке втім швидко було придушено. Проте ці події значно похитнули силу уряду.
У 764—765 роках відбулися нові військові сутички з Тибетом. Водночас військові губернатори (цзєдуши) на півночі імперії стали все більш самостійними. У 768—772 роках імператор Дай-цзун намагався приборкати їх, але марно. Тоді ж відбувся конфлікт з уйгурами, які на деякий час захопили Лоян. Лише після укладання нової вигідної їм угоди залишили територію Китаю. Все це посилювало економічні складнощі. Ще на початку свого правління Дай-цзун щоб поповнити скарбницю посилив соляну державну монополію. У 772 році він спробував впровадити монополію на чай, проте невдало внаслідок корупції провінційних чиновників. Наприкінці життя влада багатьох військових губернаторів вже передавалася у спадок, а Дай-цзун лише затверджував цей факт. Водночас посилилися позиції євнухів. Імператор останні роки приділяв розвитку буддизму в імперії, будівництву буддистських храмів. Він помер 23 травня 779 року.
Примітки Редагувати
- ↑ China Biographical Database
Джерела Редагувати
- Rainer Hoffmann, Qiuhua Hu: China. Seine Geschichte von den Anfängen bis zum Ende der Kaiserzeit. Freiburg 2007, ISBN 978-3793094999.