Давид Петросян У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петросян Не плутати з Петросян Давид Карленович актор 1

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петросян.

Не плутати з Петросян Давид Карленович, актор (1980).

Давид Петросян (нар. 13 грудня 1991, Іджеван, Вірменія) — український режисер, художник-постановник, автор музичного оформлення, сценограф, художник по костюмах, асистент режисера, автор музики.

Давид Петросян
Народився	13 грудня 1991(1991-12-13) (31 рік) Іджеван, Вірменія
Громадянство	Україна
Національність	вірменин
Діяльність	український режисер, художник-постановник
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

Життєпис Редагувати

Народився 13 грудня 1991 року у Вірменії. В дитинстві любив багато читати, надаючи перевагу казкам народів світу, крім вірменських. Також не дуже звертав увагу на читання у школі так званих програмних творів з літератури.

«…Мені в дитинстві дуже подобався Брюс Лі, то я і японські казки читав під цим впливом. Свідомий крок до літератури я зробив пізніше… Коли мені нав’язували літературу, я не дуже приймав, а з часом у мене виникла цікавість, бо, на мою думку, необхідно самому до цього прийти»

—Давид Петросян

Наприкінці 1990-х років родина Петросянів переїхала до м. Славутич. Навчався в майстерні Володимира Судьїна у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, який закінчив у 2016 році. Також навчався на акторському факультеті в майстерні Олега Шаварського.

У 2016 році заснував театр «Practicum». Працював режисером-постановником Київського академічного драматичного театру на Подолі. З листопада 2017 року — режисером Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Одружений. Живе та працює в Києві.

Режисерські роботи в театрі Редагувати

2016 — «Мене звати Пітер» Яна Фрідріха (виставу відновлено до репертуару 21 січня 2022, під назвою «Називай мене Пітер»)

2017 — «Сиротливий захід» Мартіна Мак-Дони
2018 — «Буна» Віри Маковій (з 2019 року вистава в репертуарі Національного театру ім. Івана Франка)
2018, 8 червня — «Володар мух» за одноіменним романом Вільям Голдінга та «Присмерком Європи» Освальда Шпенглера

2018, 24 лютого — «Земля» за повістю Ольги Кобилянської (камерна сцена)
2018, 9 червня — «Війна» Ларса Нурена (камерна сцена)
2019 — «Буна» Віри Маковій (камерна сцена)
2019, 21 грудня — «Снігова королева» за казкою Ганса Крістіана Андерсена
2020, 5 серпня — «Крум» Ханоха Левіна (камерна сцена)
2021, 25 лютого — «Кассандра» за однойменною поемою Лесі Українки (камерна сцена)
2023, 30 березня — «Візит» за п'єсою «Гостина старої дами» Фрідріха Дюрренматта

2019, 19 лютого — «Мрії оживають» за п'єсою «DreamWorks» Івана Вирипаєва
2022, 15 грудня — «Цар Едіп» за однойменною п'єсою Софокла

Оцінка діяльності Редагувати

Остап Ступка про участь у виставі Давида Петросяна «Війна»:

«Це дуже цікава, хороша, складна п'єса. Я з цікавістю працював з молодим режисером. Він освічений, начитаний, відданий своїй професії. Коли режисер любить свою роботу, це, звичайно, передається акторам і ми, в процесі роботи над виставою доповнювали різними пропозиціями, привносили щось зі свого боку, пробували. У нас на репетиціях було безліч варіантів, кожної мізансцени було варіантів по 10-15. Працювалося дуже цікаво» .

театральний критик Олег Вергеліс про режисера: «Давид — один з небагатьох режисерів, що здатний читати тексти по горизонталі й по вертикалі — від Землі до Бога».

Примітки Редагувати

Давид ПЕТРОСЯН: «Культура — це сито, через яке ти все сприймаєш і фільтруєш». PROТеатр (укр.). 6 жовтня 2020. Процитовано 18 лютого 2021.
. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
Юлія ВЕБЕР (21 квітня 2023). Чоловік говорить: Давид Петросян, режисер та художник-постановник (укр.). «Marie Claire». Процитовано 22 квітня 2023.
. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
Мария ГУДЫМА (10 січня 2022). (укр.). «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 2022-1-11.
. teatre.ua. Театральний портал. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 4 липня 2019.
Тетяна ПОЛІЩУК (8 грудня 2018). «Буна» змінила «Дах». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
Володар Мух. «Open Theatre». Процитовано 18 лютого 2021.
Тетяна ПОЛІЩУК (1 червня 2018). (укр.). «День» №95-96. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2018-7-26.
Юрий ВОЛОДАРСКИЙ. (рос.). «Yabl.ua». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 9 листопада 2018.
. Укрінформ (укр.). 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
Любов БАЗІВ (25 лютого 2018). . «Укрінформ». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
Олег ВЕРГЕЛІС (23 лютого 2018). Сама ця «Земля» — досить атмосферна, інколи інфернальна (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 2018-7-04.
↑ . Укрінформ (укр.). 10 червня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
. PROТеатр (укр.). 13 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
Іван БАБЕНКО (12 червня 2018). (укр.). «День» №102. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2018-7-04.
Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2019). (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
Сергій ВИННИЧЕНКО (5 квітня 2020). (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
. PROТеатр (укр.). 5 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
Тетяна ПОЛІЩУК (6 серпня 2020). (укр.). «День». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2020-8-7.
Едуард ОВЧАРЕНКО (10 серпня 2020). (укр.). «Я-UA». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2020-8-11.
(укр.). «Главком». 15 грудня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (17 лютого 2021). (укр.). «День» №27. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 2021-2-18.
Василина КОПИТКО (26 січня 2022). (укр.). «Gazeta.ua». Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 2022-1-27.
. Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 26 травня 2021.
. Укрінформ (укр.). 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 18 лютого 2021.

Посилання Редагувати

Профайл Давида Петросяна [ 8 вересня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Київського академічного драматичного театру на Подолі
Давид Петросян у соцмережі «Facebook»

Режисер Давид Петросян про музику, театр і про музику в театрі, The Claquers, 13 травня 2023

[Культура_–_це_сито-1] Давид ПЕТРОСЯН: «Культура — це сито, через яке ти все сприймаєш і фільтруєш». PROТеатр (укр.). 6 жовтня 2020. Процитовано 18 лютого 2021.

[2] . Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.

[Marie_Claire_0105-3] Юлія ВЕБЕР (21 квітня 2023). Чоловік говорить: Давид Петросян, режисер та художник-постановник (укр.). «Marie Claire». Процитовано 22 квітня 2023.

[4] . Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.

[Зірки_Давида-5] Мария ГУДЫМА (10 січня 2022). (укр.). «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 2022-1-11.

[6] . teatre.ua. Театральний портал. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 4 липня 2019.

[day.kyiv-7] Тетяна ПОЛІЩУК (8 грудня 2018). «Буна» змінила «Дах». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.

[8] Володар Мух. «Open Theatre». Процитовано 18 лютого 2021.

[Володар_мух_День-9] Тетяна ПОЛІЩУК (1 червня 2018). (укр.). «День» №95-96. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2018-7-26.

[Володар_мух-10] Юрий ВОЛОДАРСКИЙ. (рос.). «Yabl.ua». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 9 листопада 2018.

[оживили_роман_Кобилянської_Земля-11] . Укрінформ (укр.). 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.

[12] Любов БАЗІВ (25 лютого 2018). . «Укрінформ». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.

[Земля_Вергеліс-13] Олег ВЕРГЕЛІС (23 лютого 2018). Сама ця «Земля» — досить атмосферна, інколи інфернальна (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 2018-7-04.

[Війна_за_любов-14] . Укрінформ (укр.). 10 червня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.

[Війна,_або_Любити_не_можна_ненавидіти-15] . PROТеатр (укр.). 13 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.

[Війна_День-16] Іван БАБЕНКО (12 червня 2018). (укр.). «День» №102. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2018-7-04.

[Буна_Риболовля-17] Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2019). (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.

[Снігова_королева_Риболовля-18] Сергій ВИННИЧЕНКО (5 квітня 2020). (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.

[Лімб_для_Крума-19] . PROТеатр (укр.). 5 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.

[Крум_День-20] Тетяна ПОЛІЩУК (6 серпня 2020). (укр.). «День». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2020-8-7.

[Крум_Я-UA-21] Едуард ОВЧАРЕНКО (10 серпня 2020). (укр.). «Я-UA». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2020-8-11.

[Франко_2021-22] (укр.). «Главком». 15 грудня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.

[Кассандра_Петросян_День-23] Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (17 лютого 2021). (укр.). «День» №27. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 2021-2-18.

[Театральний_рік_Gazeta-24] Василина КОПИТКО (26 січня 2022). (укр.). «Gazeta.ua». Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 2022-1-27.

[25] . Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 26 травня 2021.

[Давид_Петросян,_театральний_режисер-26] . Укрінформ (укр.). 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 18 лютого 2021.