Гун Цзичжень (*22 серпня 1792 — † 26 вересня 1841) — відомий китайський поет, мислитель та письменник часів династії Цін.
| Гун Цзичжень | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | 龚自珍 |
| Народився | 22 серпня 1792 Цяньтан |
| Помер | 26 вересня 1841 (49 років) Цяньтан |
| Країна | Династія Цін |
| Діяльність | поет, мислитель, письменник |
| Галузь | філософія |
| Науковий ступінь | цзіньши[d] |
| Знання мов | класична китайська і Old Mandarind |
| Конфесія | конфуціанство |
| Батько | Гун Лі |
Життєпис Редагувати
Походив зі шляхетної родини. Народився у Цяньтані, де представники родини Гун протягом трьох поколінь займали посади у місцевих державних установах. Був сином Гун Лі, провінційного чиновника. У 1798 році родина перебирається до Пекіна. Втім не встигли тут облаштуватися, коли дійшла звістка про смерть діда Цзичженя. Тому вони повернулися до Цяньтаня. Лише у 1800 році зуміли знову переїхати до Пекіна. Тут Гун Цзичжень здобув класичну освіту. У 1811 році спробував скласти державний іспит, проте не здобув наукового ступеня. Після цього деякий час мешкав у Сучжоу в родині сестри. У 1813 та 1816 роках намагався домогтися більш значущих посад у Пекіні, але марно. Лише вдалий шлюб дав змогу Гун Цзинчженю сподіватися на просування кар'єрними шаблями. З 1818 року він працює на різних посадах імператорського уряду. У 1839 році йде у відставку, переїздить до Цяньтана, де 26 вересня 1841 року раптово помирає.
Творчість Редагувати
Був одним зі значущих поетів свого часу. Манера складання віршів доволі своєрідна. Він полюбляв рідкісні слова, що не зустрічаються в інших поетів, охоче користувався буддійською лексикою. Поетична мова його ускладнена, часто алегорична. Образ майже завжди будується на прихованих асоціаціях, на історичних натяках і порівняннях.
У його доробку близько 315 віршів, які увійшли до збірки «Різні вірші 1839 року». Одним з найбільш відомим є вірш «Пишу про бажання». У нього є виразні пейзажні мініатюри, вірші, що славлять пам'ятні місця («Храм Лунцзінси в Ханчжоу», «Проїжджаючи Янчжоу»), цикл, присвячений гетері Сяоюнь, вірші про зустрічі з друзями, спогади про друзів.
Простежуються в його творчості буддійські мотиви. Поет писав про буддійські храми, свята й обряди, їх ченців, про своє захоплення буддійськими сутрами («Вранці взяв сутру, йду, ховаючись парасолькою …», «Вчитель Ті тлумачить сутри …»).
В поезії Гун Цзичженя є й соціальні мотиви. Він викривав верхівку суспільства, засуджував бездіяльність володарів, співчував простому люду («Пісенька про паляницю», «Не міркую про сіль і залізо …»).
Був цікавим мислителем, прихильником теорії історичного хаосу. Вважав, що немає доброго чи поганого, усе повсякчас перебуває у русі, змінюється. Звідси критикував соціальну політику імперського уряду. Вважав необхідним проведення реформ, користуючись досвідом країн Європи, зокрема Франції. У його «Застереженні» (1815–1816 роки) містився заклик до імператора провести реформи, щоб запобігти кризі імперії. Його програма реформ передбачала удосконалення екзаменаційної системи для відбору кандидатів на державну службу, скасування застарілих звичаїв і церемоній. Головне зло Гун Цзичжень бачив в нерівномірному розподілі багатств і пропонував перерозподілити їх так, щоб не було ні надмірно багатих, ні надмірно бідних («Про рівномірний розподіл», 1816 рік). Він висловлювався за заборону паління опіуму, за рівні права для китайців в торгівлі з іноземцями, закликав поважати особистість людини, цінувати його гідність і талант.
Твори відрізнялися своєрідністю, витонченістю, вишуканістю прозорового стилю. Деякі його есе написані у формі прямого викриття. Серед них виділяється цикл «Трактат про мудрість і чесності». У циклі під назвою «Трактат про витяг сенсу древньої історії» використано традиційний прийом історичної аналогії. Іноді Гун Цзичжень волів форму притчі і алегорії («Записки про Павільйон хворої сливи»).
Джерела Редагувати
- Chang, Kang-i Sun; Owen, Stephen (2010). The Cambridge History of Chinese Literature, Vol 2. Cambridge University Press. pp. 416–418. ISBN 978-0-521-85559-4.
- ↑ China Biographical Database